Світ без цінностей: як нова геополітика замінює ідеї на прибуток

Щодо цінностей, ефективності та нової архітектури світу. Ми вступили в епоху, де йдеться не про зміну цінностей, а про їх демонтаж.

Політика дедалі більше стає не ідеологією, а бухгалтерією. Якщо раніше домовлялися про права, то тепер — про частки та розподіл. Де раніше сперечалися про гідність людини, тепер ділять інфраструктурні хаби та підписують інвестиційні меморандуми на десятки-сотні мільярдів.

У цьому контексті візити Трампа на Близький Схід – не дипломатія, а ревізія: хто, скільки, за що/за скільки.

Цивілізаційний дискурс, до якого іноді (радше для проформи) апелює Трамп, — це не філософія, а мова зручного невтручання. Під приводом поваги до культурних відмінностей західні гравці відмовляються від універсалізму в обмін на доступ до потоків ресурсів та капіталу.

Ви можете заборонити жінкам виходити з дому, але якщо ви готові підписати контракт на десятки мільярдів — ви "стабільний та надійний партнер". Це не дипломатія XXI століття, а відродження античного принципу: варвар може бути будь-яким, якщо він приносить золото.

У цьому сенсі США акцентованіше, ніж раніше, стають на шлях, яким йде Китай, – працювати з елітами, ігноруючи маси, інвестувати не в інститути, а в тих, хто контролює ресурси.

Різниця лише в тому, що Китай ніколи не прикидався, а США досі грали в ліберальну риторику, одночасно фінансуючи політиків/режими, які публічно зневажають все, що нібито становить суть "культурного Заходу" – свободу слова, рівність, права меншин.

Нова архітектура світу будується не на статуті ООН, а в неформальних клубах, прямих каналах і негласних гарантіях. В ній немає місця універсальній справедливості. Є місце лише прагматизму.

Єдиний злочин – бути неефективним, не вбудовуватися в ланцюжки доданої вартості, не приносити прибуток. Решта — смаківщина й справа національного колориту. Якщо десь ще й залишилася гуманітарна ідеологія, то лише як супровідний матеріал до експортних й товарних кредитів.

Оригінал