Тепла ванна та ручне управляння до добра не доводять. Підсумок: в Україні критична ситуація
І та, й інша ситуація могли бути спрогнозовані. І навіть прогнозувалися. І вимагали реакції. Але реакції не було. Чому? Бо не надійшов сигнал. Ви можете бескінченно смажити руку на повільному вогні, але якщо мозок вимкнений, він не дасть сигнал нервовій системі прибрати її від вогню.
Так і в нашій теплій ванні, оточеній лояльними людьми. Від якої давно відігнали професіоналів. Перша особа, від якої все залежить, перебуває до певного часу в щасливому невіданні. І час минає. Погані новини ніхто не приносить. Все ж таки знають, що буває з гінцями, які приносять погані звістки. Хто псує настрій…
У Києві із понеділка червона зона. І треба мати сертифікат про вакцинацію проти коронавірусу, щоб жити повноцінним життям. Та й у всій країні теж. Це добрий стимул вакцинуватися. Якби знати про це заздалегідь. Якби знати за два місяці до того, що з 1 листопада буде такий режим. Чи можна вакцинуватись двома дозами вакцини за вихідні? Питання риторичне.
Так, люди самі винні. Люди такі. Але влада давно в курсі, які у нас люди. Зашкалюючий рівень антивакцинаторів соціологія показувала ще з весни. І те, що політики прямо уникали місяцями публічно наполягати на вакцинації, свідчить про те, що вони в курсі. Коментарі в Instagram їм на допомогу. А те, як поводиться вірус дельта, було видно ще влітку.
Що вимагалося від влади у такій ситуації? Єдина централізована кампанія. Примус до вакцинації. Так,рішення не популярне. Але краще, ніж бачити сьогоднішні черги у крематорії.
Ще два місяці тому треба було оголосити, про що оголосили сьогодні. І дати населенню місяць. Щоб вакцинація пройшла активніше. І зробити з усієї країни один великий Моршин. Якщо там змогли, то, значить, змогли б і по всій країні. Поступово закручуючи гайки.
Але команди не було. У результаті півень клюнув, але вже пізно. У нас колапсує медична система, і водночас люди побіжать купувати сертифікати про вакцинацію, щоби було що пред'являти з понеділка. І продовжать потрапляти до лікарень. І вакцинація зараз іде авральними темпами. Але вже допомагає уникнути подібної ситуації, яка була весною, але ніяк не допомагає сьогоднішньому моменту.
Чи бачили окремі керівники таку ситуацію? Звісно. Експерти, справжні експерти, кричали про це та показували пальцем на те, як роблять у Європі. Але хіба можна підливати холодну воду до теплої ванни? І краще залишити повідомлення інформації комусь іншому. У результаті поганих новин немає. І в дурнях вся країна. А Україна є одночасно і найменш вакцинованою в Європі (сором та сором) і показує божевільні темпи смертності.
І річ тут навіть не в окремих персоналіях. Справа у системі.
Одночасно нам усім загрожують віялові відключення електроенергії цієї зими. І так, звісно, є спільний світовий енергетичний шок. Але ж на нього треба було реагувати.
У результаті ми входимо в холоди з газом упритул, рекордно низькими запасами вугілля, зупинкою постачання енергетичного вугілля з Росії. І навіть імпорт електроенергії із Росії навряд чи допоможе, бо Росія не хоче допомагати. Не дає електроенергії і все. Не говорячи вже про те, що в пікові холоди Росія може ще й транзит газу зупинити.
Те, що Росія може вдарити у критичний момент, ні для кого не сюрприз. Сюрприз, що цей удар є для когось сюрпризом. І Росія б'є. Просто тому, що ми підставилися.
Який підсумок? За підсумками важко зрозуміти, як у такій ситуації ми уникнемо віялових відключень цієї зими.
Чи можна було цього уникнути? Так. Але спочатку поламали Нафтогаз, загралися у популізм на ринку газу, а потім ще й на ринку вугілля. Ціни на вугілля у всьому світі зростали, а Україна тримає низькі тарифи на електрику. Як результат – компанії не накопичують вугілля. І тепер залишається лише молитися богу погоди, щоб глобальне потепління явило себе Україні цієї зими у всій красі.
Чи можна було почати робити щось раніше? Так. Але треба було ухвалити таке рішення. Але ніхто не хоче нести погані звістки. Особливо, якщо потенційний посланець обіцяв, що все буде чікі-пікі. І треба ж популярні рішення ухвалювати, тарифи на електрику знижувати. Ну ось і сидітимемо взимку з найнижчими тарифами на світло у Європі, але без світла. Романтика.
Не прокотило. Ні з коронавірусом. Ні з енергетикою.
Через війну час втрачено. І вже пізно. Немає рішення, яке виправило б ситуацію. Можна говорити лише про мінімізацію втрат.
Який висновок? Що ми маємо зрозуміти, щоб цього більше не повторилося?
Система, збудована за принципом лояльності, не працює. Жоден бізнес так не виживе. Не можуть адекватно працювати і за деспотії. Просто система з будь-яким керівником не дієздатна у "теплій ванні". Тому що його оточують просто лояльні люди, які йому лестять, що є сил, і оточують й себе коханих такими ж підлабузниками, які розповідають день і ніч про великі звершення, і навіть фінансовий звіт компанії можуть перетворити на дешеву оду.
Суспільство отримало урок. Політики теж. Ручне управління не працює. Потрібно будувати інститути. І спиратись на професіоналів, а не на лояльних людей.
І так, це дуже дорогий урок. У тисячі життів та мільйони доль. І чорт його знає, скільки мільярдів гривень.
