Трамп боїться зробити крок – хоче вийти з переговорів, але вже не знає як

Переговори в Римі спровокували сплеск провоєнної риторики з Кремля (Шойгу і Патрушев задали тон про майбутню війну з Європою). Але також вони унаочнили одну важливу річ: Білий дім відтерміновує вихід з переговорів через те, що просто не розуміє, як із них вийти.

Почати, напевне, потрібно з рейтингів Трампа. Їхнє падіння не може не впливати на Білий дім. І баланс підтримки Росії/Украіни явно не подобається електорату. Це не значить, що завтра не відбудеться чергового кульбіту, але це є вагомим стримувальним фактором.

Поки переговори багато в чому змушений ставити на паузу саме Трамп, бо формула: "якщо Росія не захоче ми введемо санкції, а якщо Україна не захоче ми перестанемо давати зброю" – зайшла в глухий кут. Одні не хочуть, але санкції ще далеко, а відносно нас – "казус" пʼяти днів без розвідданих вплинув на воєнне лоббі, яке дуже негативно зреагувало на те, що найближчі партнери почали думати про відмову від американської зброї.

Плюс не треба забувати, що ми є частиною ширшого переговорного процесу США – ЄС – Україна. А це прямо "конфліктує" із проросійською лінією частини переговорників щодо України.

Трамп явно не хоче (не готовий) до різкого розвороту проти Росії. Трампу (його оточенню) явно подобається ідея винесення за дужки питання України у двосторонньому форматі. Але поки цей процес гальмується санкціями, зняття яких без миру впирається в рейтинги.

Коли ми говоримо про санкції, то ми маємо памʼятати: для Путіна на 2025 рік важливішим за зняття санкцій є невведення нових. І головна ціль діалогу з Трампом зараз – це збереження сьогоднішнього статус-кво. А зняття санкцій – це програма максимум.

Щодо підтримання діалогу з Трампом, то, думаю, зараз можуть бути зроблені певні додаткові економічні пропозиції. Правда, дуже схоже, що в діяльності Дмитрієва, який відповідає за цей напрям, відбувається "італійський страйк" ключових гравців російської бюрократії. Але за цим треба окремо стежити, бо в Дмитрієва є особлива опція – персональна розмова з Путіним.

Я неодноразово говорив і писав, що Путін хворий літнім наступом. Літній наступ підтримало його найближче оточення (перш за все Чемезов, Патрушев, Кириєнко, Ковальчуки та Ушаков). З погляду логіки, Путіну було б вигідно піти на угоду з Трампом і зняти санкції зараз. Але він явно хворий міфічними завоюваннями цього літа.

Ідея Путіна про двосторонні переговори без попередніх умов – це пастка. Адже входити в такі переговори – це вийти з формату Украіна – РФ – США – ЄС без будь-яких гарантій і дати можливість США умити руки. Такі переговори можливі тільки після погодження всіма сторонами базових принципів перемирʼя. І дуже важливо, щоб цю ідею не почали просувати американці. Це одна з головних загроз для нас зараз. І інформаційна кампанія на американську аудиторію має зосередитися перш за все на цьому питанні.

Підсумовуючи, варто ще раз наголосити. Зараз складається враження, що продовження переговорів залежить від того, чи зможе Білий дім знайти якісь нестандартні ходи. І якщо не зможе, а це має дуже велику ймовірність, Трамп почне з них виходити (як на мене, він не може зробити різких рухів ні в один, ні в інший бік).

Повторю те, що говорю останніми місяцями. Наша головна мета в переговорах – не посваритися з Вашингтоном і залишитися в безпековому та політичному периметрі переговорів США – ЄС. Лакмусовим папірцем, що цей сценарій основний, стане відмова Путіна від 30-денного перемирʼя.

Якщо він погодиться на мир (вірогідність невисока), це означатиме продовження тактики затягування переговорів, хоча й відкриватиме певні можливості для них.

Оригінал