Треба вже здати до архіву риторику про перемовини, мир і припинення війни. Зараз ці слова вже застосовуються за інерцією.

Всім зрозуміло, що ця риторика з'явилася, щоб догодити Трампу. Думали, що спрацює.

Могло спрацювати, але не спрацювало. З причин, що не залежать від мистецтва дипломатії України, Британії, Франції, Німеччини, Польщі... Дипломатії разом з психотерапією було багато. Але...

Сьогодні треба говорити не про припинення війни, а про перемогу України і Європи разом з рештою цивілізованого світу (вже без США) над головною загрозою для цього світу в XXI столітті.

Іншого шляху просто не існує. Або – або. Якщо не говорити про перемогу – буде поразка.

Та Росія, яку ми зараз бачимо, вона несумісна з поняттям "мир" та "домовленості", якщо до них додається поняття "Україна". Вона набрала швидкість і не зупиниться.

"Примус до миру" – ну, таке собі. Годиться як тимчасове.

А ось розвиток поняття "санкції" до поняття "економічна ізоляція" та "економічна війна" – це те, що треба.

Слова мають значення... Бо саме словами ми формулюємо цілі. Хто хоче "припинити" – той отримає тимчасове припинення вогню і не більше. Це (в конкретних умовах моменту) – вже не стратегія.😉✌

І не варто комплексувати, що зараз ми ще далеко від перемоги... Стратегія – це важливо.

Оригінал