У нашої влади є три проблеми. Поки вона їх не вирішить, Україна не стане успішною
Три проблеми української влади:
1. Віртуалізація.
2. Піраміда некомпетентності.
3. Коротконосість.
Вчора спілкувався з друзями, що глибоко знають ситуацію зсередини і мають великий авторитет як в Україні, так і поза нею.
Говорили про поточну ситуацію, перспективи, нові виклики.
Написане вище – короткий саммарі, нижче – пояснення.
1. Віртуалізація
Політична еліта, перші особи країни все далі відходять від реальності.
До першої особи негативну інформацію доносити не можна. Йому дають тільки позитив, часто, несправжній.
Правда буває неприємна і дуже дратує.
Той, хто приніс неприємні новини, – відторгається двором.
І вибудовуються дві реальності.
Та, в якій живе Офіс президента, і решта України.
І це впливає як на оцінку ситуації, так і на рішення, які ухвалюються.
Прикладом цієї віртуалізаціі є нерозуміння того, що реально відбувається в країні, в економіці, в безпеці.
- Ми ухвалюємо гучні рішення, але ніхто не відстежує їхнього виконання. І багато не виконується.
- Яскравим прикладом є бюджетна декларація Мінфіну, яка не відповідає Стратегії-2030, затвердженій раніше Кабміном.
- Або пріоритетні закони, що підвищують податкове навантаження, що суперечить і стратегії, і президентській програмі, і навіть необхідності (бюджет наповнюємо з профіцитом до плану).
- П'ятничні рішення РНБО так само мають таку природу – якщо розібратися з цілями і завданнями цього органу. І з судовими перспективами.
- Нерозуміння, чому Україна досі не в НАТО і не в ЄС. І чому найближчим часом не буде.
І багато іншого.
Чи можливий реальний розвиток у віртуальній реальності? Дайте відповідь самі.
2. Піраміда некомпетентності
Сильні лідери не бояться оточувати себе сильнішими, ніж вони. Саме це робить їх ще сильнішими й успішнішими.
В Офісі президента сильних і компетентних бояться.
У підсумку, беруть слабких, але обов'язково лояльних, а ті за вертикаллю на наступний рівень беруть ще слабших і теж лояльних до себе.
У підсумку, в держсекторі анархія.
Рівень компетентності найнижчий за всю історію України.
Основні документи сьогодні готують не держоргани, а консультанти на грантах.
Чи розуміють замовники, що там написано, це ще питання.
Чи здатна система на розвиток? Дайте відповідь самі.
3. Коротконосість
Довгих планів немає. Стратегією займатися нікому і ніколи.
Усі рішення ухвалюються на коротку перспективу з оглядкою на зміну електоральних оцінок.
Чи можливий ривок і розвиток в такій системі? Дайте відповідь самі.
Це короткі тези про ключові "якорі", але вони теж є не причиною, а наслідком.
Причина у тому, що
- ми не створювали з вами країну, не домовлялися про її цілі, шляхи досягнення. Ми отримали осколок СРСР, створений за його лекалами, і цей осколок годував нас 30 років, не створюючи нового;
- ми не маємо ідеологічних партій, що представляють інтереси людей. Дайте відповідь, ви сплачуєте членські внески в партію? Тоді чому думаєте, що вона представляє ваші інтереси?
- ми не маємо справжніх еліт. Людей, які готові брати на себе відповідальність за інших людей і країну, справжніх державників, які думають про наступні покоління, а не наступні вибори.
Чим все це закінчиться?
- Усвідомлення проблеми – перший крок до її вирішення.
UIF до 30-ї річниці незалежності від СРСР готує круте дослідження на цю тему.
- Без появи в країні державників і еліт країна буде старіти, люди їхатимуть. Проросійські сили будуть посилюватися.
- Без колапсу влади ми не перейдемо рубікон і не почнемо розвиватися.
- Без появи ідеологічних партій, які представляють людей, а не олігархів, ми також не зрушимо з місця.
- Держсистема руйнується. Потрібен дизайн нової системи. Новий суспільний договір.
- З хорошого. Диктатура й авторитаризм у нас з такою системою влади неможливі, в принципі.
Читайте, робіть висновки.
