Українці переходять до стандартів НАТО. І вже стріляють з гаубиць краще за інструкторів
26 квітня на авіабазі США – Рамштайн – у Німеччині відбулася зустріч голів оборонних відомств понад 40 держав, присвячена військовій допомозі Україні.
Міністр оборони Олексій Резніков написав за підсумками великий пост у Facebook.
Якщо тезово:
• Участь брали понад 40\ країн, не лише НАТО та ЄС. Були представники Ізраїлю, Японії, ще кількох цікавих держав.
• Створено постійний механізм для надання Україні військової допомоги. Тепер спеціальні люди займатимуться цим 24/7.
• Офіційно змінилася спільна мета – не стримувати російських нацистів, а розгромити їх.
• Ухвалено рішення, що нам передаватимуть озброєння натовського зразка, "тяжкість" та технологічність цих озброєнь поступово зростатиме. Це виводить нас із глухого кута, коли закінчується пристойна зброя радянських зразків.
• Наші воїни вже тихенько вчаться поводитися з важкими озброєннями та технікою в країнах НАТО (є смішні ситуації, коли наші стріляють з натовських гаубиць краще, ніж інструктори). Програми навчання будуть розширені вже зараз навіть на ті озброєння, які нам поки що не передають. Щоб коли вони дозріють, ми вже були готові.
• На порядку денному – формат довгострокової співпраці, зокрема виробництво зброї у майбутньому, місце України у ланцюжках.
Традиційно закликаю реалістично оцінювати цей процес і не вірити заявам, де, захлинаючись, розповідають, що НАТО передасть нам космічні кораблі вже завтра і в необмежених кількостях.
Нам доведеться ще тижні-місяці боротися переважно наявними силами. Доки точкова допомога не стане на системні рейки.
Головне – розпочався системний перехід, під час якого Україна має зберегти свої передові виробництва та вбудуватись у ланцюжки там, де ми компетентні.
Це не швидко та не просто. Але це приблизно той шлях, який забезпечив тотальну взаємну сумісність Швеції та Фінляндії із НАТО. Коли політичне рішення стало питанням кон'юнктури та буде ухвалено дуже швидко.
Коли йдеться про те, що захисники Маріуполя, Харкова, Авдіївки, протестувальники Херсона та інші виграють нам час для формування кращого майбутнього – це треба сприймати буквально.
Для нас цей час тече нестерпно повільно, кожну хвилину буквально оплачено кров'ю.
Робиться все можливе, щоб прискорити партнерів, але це пов'язаний процес: вони психологічно готові прийняти, що їхня зброя вбиватиме страшних росіян, у міру того як наша армія робить цих росіян не такими вже й страшними.
