Як російські посадовці "розмивають" санкційний тиск і виводять агресора з ізоляції

Стосовно ситуації з участю російської (наполовину підсанкційної) делегації на чолі з Валентиною Матвієнко у Конференції Міжпарламентського союзу (МПС) в Женеві, Швейцарія.

По-перше, про рішення офіційного Берна зробити виключення (вже не вперше) для підсанкційних (також і в самій Швейцарії) учасників міжнародних конференцій було відомо вже з середини липня.

По-друге, по дипломатичних каналах були направлені сигнали про небажаність робити виняток для підсанкційних росіян, але безрезультатно.

По-третє, МЗС України (хоча лише в соцмережі, коментарем речника) коментар, що засуджує, зробило. Правда, вже фактично на початку заходів.

По-четверте, керівництво МПС насправді намагалося (без українського погодження) ОРГАНІЗУВАТИ ЗУСТРІЧ російської та української делегації. Від України планувалась участь голови ВР України Руслана Стефанчука з трьома особами супроводу (не нардепи) – і добре, що не потрапили в пастку. Тільки питання, чому не дали завчасно до МПС чіткого меседжу, що така зустріч апріорі неможлива?

По-п’яте, навряд чи офіційні структури Італії та Франції пішли б на заборону прольоту літака з російською делегацією, маючи офіційний запит Берна.

У результаті: українська дипломатія відпрацювала непогано, але із зауваженнями.

Постійне представництво України при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві в принципі непогано зробило ту роботу, яку їм доручили.

Добре відпрацювала і віцеспікерка українського Парламенту Олена Кондратюк. Результат: демарш за підтримки кількох делегацій і промовистий виступ.

Але… За такого обраного алгоритму реагування також мав би бути розроблений та ефективно реалізований окремий план інформаційної роботи. Який би охоплював, щонайменше, серію інтерв’ю посла України у Швейцарії (це вже пряма відповідальність саме керівниці Посольства) місцевим і закордонним медіа; брифінг посолки для медіа напередодні заходу; її роботу з активними українцями й українськими організаціями для підготовки громадської думки; організацію ними пікету проти участі російської підсанкційної делегації; організацію паралельно заходу в Женеві, який би було присвячено саме питанням засудження російських воєнних злочинців і дотримання санкцій.

До того ж можна було також скоординувати роботу з СКУ, який лише зараз (і то – в Італії) збирає підписи з засудження допуску підсанкційних росіян у Швейцарію.

Якщо таке доручення з центру пані послу було – то роботу повністю провалено. Якщо ні – то є питання до тих, хто не врахував цей інформаційний аспект.

У результаті маємо розмивання санкційного тиску на російських вищих посадових осіб, які відверто підтримують знищення України й українців і ухвалювали для цього відповідні рішення.

І разом з тим, не спрацювали превентивно інформаційно, щоби міжнародний розголос змусив не допустити такої ситуації.

Маємо зробити висновки, бо тепер росіяни будуть такий інструментарій ще активніше використовувати для виходу з ізоляції, а ми маємо цього не допустити, працюючи на випередження.

Оригінал