У 2022 році команда Павла Танасюка відправить на Місяцт британсько-українську місію. Цей політ допоможе відповісти на запитання, наскільки супутник Землі підходить для колонізації.

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

Танасюк виріс на батьківщині знаменитого конструктора Сергія Корольова – у Житомирі. 2005 року переїхав навчатися до Британії, де з відзнакою закінчив Лондонську школу економіки та спільну програму з технологічної політики Кембриджського університету та MIT.

У 2010 році він і ще один українець Юрій Чайка заснували платіжну систему MoneXy, але через п'ять років продали її Fidobank. Після цього Танасюк вклав свою частину одержаних коштів у створення Spacebit.

Spacebit працює над інструментами аналізу космічних даних та роботизованими концепціями дослідження космосу. Головний офіс знаходиться у Лондоні. Компанія планує створити в Україні центр керування космічними польотами.

Про те, чим Місяць може бути корисним для землян, який вигляд може мати поселення на супутнику Землі та яку роль може відігравати Україна в освоєнні космосу, Танасюк розповів у інтерв'ю LIGA.net.

Цей матеріал створено завдяки передплатникам LIGA.net. Дякуємо вам за підтримку та можливість робити свою роботу незалежно та якісно.

"ПОТРАПИТИ У ЗАКРИТИЙ КЛУБ"

- Яка остання інформація щодо запуску Spacebit у 2022 році?

- Місію Spacebit у партнерстві з компанією ULA (United Launch Alliance) заплановано на літо 2022 року.

- У чому головна мета місії: провести експерименти за допомогою інструментів, які доставлять на Місяць, чи більше іміджева складова для України?

- Основна мета: зробити радіаційну розвідку у місцях, які можуть бути пристосовані до майбутньої висадки астронавтів на Місяці. Звичайно, іміджева складова є у кожній місячній місії. Лише кілька країн були успішними зі здійсненням місії на Місяць, і ми зробимо все можливе, щоб Україна увійшла до цього закритого клубу.

- Яка у британсько-українській місії складова українських ресурсів та яка британських?

- З погляду ресурсів компанії Spacebit більшу частину зроблено у Великій Британії, але в Україні ми залучили низку спонсорів. Спонсор, який лідирує, – це компанія Nemiroff. Частину місії вже охоплено спонсорами з України. Ми сподіваємось залучити ще спонсорів, які допоможуть успішному здійсненню місії, відправлять свій бренд на Місяць та увійдуть до історії.

Окрім цього, ми виготовляємо сенсори в Україні разом із компанією Екотест. Також допомагає розробці компанія Меридіан, яка є частиною Укроборонпрому. Плюс ми використовуємо титан компанії ТитанЕра.

- На скільки відсотків готова українська складова у цій місії?

– Британська складова готова. Українську доводиться вдосконалювати. Ми це зрозуміли після низки випробувань. Зараз переробляємо сенсор із погляду стійкості до вакууму. Річ у тім, що в космосі та на Місяці вакуум. Там немає атмосфери, на відміну Землі. Тому дуже важливо зробити так, щоб датчики працювали в умовах вакууму та різних температур. Для цього ми проводимо відповідні випробування та адаптуємо обладнання.

До літа мають встигнути. Британська місія у будь-якому разі полетить у ці терміни з українським прапором. Українські сенсори – камера та вимірювач радіації – намагатимемося встигнути доробити до запуску.

- Чи задоволені тим, як працюють українські підприємства?

– Ви знаєте, так. Ми їх обирали досить довго. Інша річ, що не всі мають космічний досвід, це додає певних складнощів.

- А що саме треба зараз удосконалити?

– Ми зараз доводимо радіаційний сенсор до того рівня, коли будемо у ньому максимально впевнені. На 100% у космосі не можна бути впевненим ні в чому. Сенсор вже є і працює, але ми його доводимо до того рівня, коли він міг би безвідмовно працювати в умовах Місяця.

- Чи правда, що цей сенсор ви перевіряли, зокрема в Чорнобилі?

- Саме цей сенсор до Чорнобиля ми не возили. Там не можна перевірити стійкість сенсора місячної радіації. На Місяці він інший: літає багато різних потужних частинок. Ми тестуємо його у спеціальних лабораторіях. Покладаємося навіть не стільки на тести, скільки на захист, потрібний для таких місій. У цій місії загальна радіація буде не такою високою.

"Наше завдання – заселяти інші планети". Інтерв'ю із засновником Spacebit Павлом Танасюком
Павло Танасюк (фото надане спікером)

– Ви казали, що українські підприємства могли б продавати за кордон якісь технології. А що саме?

- Таких технологій багато і в ракетній індустрії, і в електроніці. Але, на жаль, питання в тому, наскільки підприємства будуть готові комерційно реалізувати цей потенціал. Продавати не лише готову продукцію, а й права на інтелектуальну власність. Це питання.

"ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ – ВПЛИВ РАДІАЦІЇ"

- Одна з ваших улюблених фраз – "We have to explore and research the environments and resources of other planets to help us create sustainability on Earth". Як Місяць може цьому сприяти?

– На Місяці є корисні копалини – титан, гелій-3. З того, що ми зараз знаємо, є вода. Ми поки що не знаємо, в якій формі. Але якщо ми її знайдемо, це дозволить нам активніше працювати. Зараз головне завдання (і зокрема ми його виконуємо) – зрозуміти, яка ситуація з водою на Місяці, скласти більш точну карту корисних копалин і тільки після цього рухатися далі.

– На пресконференції, присвяченій вашій місії, згадували породу реголіт. Яка його цінність для Землі?

- Реголіт може бути корисним на самому Місяці. Для будівництва бази чи укриття на цій планеті. З нього можна виготовляти будівельні блоки, скло, якісь конструкції. Але з іншого боку для тих самих роботів реголіт – це проблема, тому що пил дрібний і може потрапляти до складових. Сам собою на Землі реголіт нічого не означає. Нам потрібно буде у майбутньому привозити гелій-3. Але наразі у нас немає станцій під це.

Гелій-3 є у достатніх об'ємах на Місяці. У майбутньому це може змінити наш підхід до енергетики та виробництва джерел енергії. Звичайно, все ще доведеться навчитися видобувати і використовувати гелій-3.

ДОВІДКА. Гелій-3 – стабільний ізотоп гелію, перспективне джерело енергії. Він більш екологічно чистий та ефективний, ніж нафта та газ. На Землі гелій-3 видобувається у малих кількостях: кілька десятків грамів на рік. На Місяці кількість гелію-3 оцінюється приблизно 2,5 мільйона тонн. Місячних запасів людству вистачило б на кілька тисячоліть.

- Що ми зараз знаємо про Місяць, наскільки він досліджений?

– Місяць як ціль дуже важливий для Марса. Для освоєння інших планет та астероїдів теж. Тому що там низька гравітація та запуск відносно простіший, ніж із Землі. Наскільки ми зможемо це використовувати, залежить від того, чи знайдемо воду. Якщо там є вода, то ми зможемо отримати дешеве паливо, розклавши воду на водень і кисень. І після цього зможемо стартувати звідти. Якщо ж ми воду не знайдемо, нам треба буде її доставляти з Землі. Тут уже є питання, не все так просто.

Місяць досліджено дистанційно. Емпіричних даних із поверхні не так багато. Це ґрунти, привезені під час місії "Аполлон" пів століття тому. Наразі дослідження відбуваються плюс-мінус заново. Тому дуже важливо, що ми беремо участь у цьому етапі.

Також важливо краще зрозуміти, що знаходиться у ґрунті Місяця. І чим він відрізняється у різних точках цієї планети. Припустимо, щодо тієї ж води, зараз ми знаємо, що вона є в якійсь формі на південному полюсі кратерів. Але ніхто туди ніколи не літав, тому зараз і заплановані місії, зокрема NASA. І ми туди полетимо в майбутньому, щоб подивитись, у якому вигляді там є вода, як ми зможемо її використати.

– На Місяці ваш апарат сяде на кратер Озеро Смерті. Чому саме туди?

- Ми цієї точки не обирали. Це була місія, запущена Astrobotic, тому ми приєдналися, вибору не було. Але ми вважаємо, що це місце є досить важливим. Там ми зможемо якісно прилунитися, там досить рівна поверхня.

- Однією з цілей місяцехода місії Spacebit є дослідження печер на поверхні Місяця для життя людей. Чому саме печери, на вашу думку, підходять?

- Ми співпрацюємо з NASA і знаємо, що там, куди летимо, є печери. Ця інформація у нас є від японського космічного агентства, яку надав професор Юнічі Харіяма.

Інша річ, наскільки близько від печер ми зможемо прилунитися. Ми сподіваємось, що будемо досить близько, щоб туди потрапити та дослідити їх.

- Як ви собі уявляєте поселення людей на Місяці?

- Найбільше питання, яке потрібно буде вирішити, – це вплив радіації на людей. Тому що навіть дози, які отримали люди, що літали на Місяць, дуже великі. Наскільки ми зможемо обмежити вплив космічної, сонячної радіації на людей – від цього залежатиме дуже багато. Тому в печерах ми, найімовірніше, отримаємо захист від сильного космічного та сонячного випромінювання.

Зараз кілька днів у нас спалах на Сонці, спостерігається дуже активне полярне сяйво у різних куточках нашої планети, переважно на північному полюсі. Якби таке сталося і астронавти були на Місяці, то, ймовірно, на них чекала б загибель, тому що на Місяці немає магнітного поля. Печера може захистити від такого впливу.

Якщо говорити про базу, то спочатку це буде щось схоже на міжнародну космічну станцію, яка зараз є. Люди прилітатимуть позмінно на певну кількість днів чи тижнів і відлітатимуть. Чи зможуть вони прилетіти потім, чи це буде їхня максимальна доза радіації – ми наразі не знаємо. Ця база може з'явитися вже у найближчі 7-10 років.

Україні є сенс у цьому взяти участь. Інша річ, що ми маємо плани з власної бази, але думаю, що треба дивитися, як можна інтегруватися.

– Серед яких баз зможе обирати Україна?

- Серед тих, до яких запросять. Це, найімовірніше, буде американська база, в ній і Європа бере участь. Будуть бази китайська, російська. Чи робитимуть інші країни окремо або в межах бази американської, поки що незрозуміло. Україна багато може зробити для цієї бази, але потрібен правильний підхід. Так, як ми підходимо зараз, це неправильно. NASA не розподіляє такі замовлення серед інших країн, це мабуть виняток. Європейська космічна агенція змогла домовитися з NASA на певні модулі, але це велика заслуга самого агентства.

Тим часом розмови про бази на поверхні Місяця – це спекуляція. Ми не знаємо, чи можна їх там зробити. Є лише проєкт Lunar Gateway – бази на орбіті Місяця.

ДОВІДКА. NASA представило Lunar Gateway 2017 року. Станція обертатиметься навколо Місяця та допоможе запускати великі автоматичні місії на супутник. Передбачається, що на станції зможуть працювати чотири особи терміном від 30 до 60–90 днів. Станція може використовуватись як перехідна точка для польотів на Місяць і в далекий космос.

- За яких граничних показників радіації та температури можна перебувати людині на Місяці?

- Людське тіло здатне витримувати колосальні випробування. Але тут питання доцільності, ризиків і тривалості місії. Ми знаємо, що тільки радіаційне тло на Місяці у кілька разів перевищує земне. Крім цього, у зв'язку з відсутністю магнітного поля, люди можуть зазнавати впливу сонячної та іншої космічної радіації. Наша місія дозволить додатково вивчити питання випромінювання на Місяці та адаптувати майбутнє дослідження Місяця людьми відповідно до отриманих даних.

- Якщо все ж таки пограти у фантастику, то які художні науково-фантастичні книги про космос виявилися пророчими?

- Багато фантастичних історій мають місце здійснюватися в майбутньому. Я думаю, інженери теж певною мірою фантасти, що тільки працюють в обмеженнях сьогоднішнього дня за технологіями. Дуже важливо не тільки мріяти, а й рухатися до здійснення поставленої мети. Фантасти в цьому сенсі дуже допомагають приверненню уваги до космосу та його вивчення.

"ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ ОСВОЮВАТИ МІСЯЦЬ – Є. АЛЕ МАЄ БУТИ КОМЕРЦІЙНА СКЛАДОВА"

- Що означає бути космічною країною? Вважають, що сьогодні кілька таких держав, серед яких США, Китай, Японія, Велика Британія. Чи має Україна такі перспективи?

- Ми даремно забуваємо Індію, успіхи якої у дослідженні Місяця перевершують досягнення Росії. Україна може бути космічною країною. Але де-факто ми перебуваємо у нижчій лізі, ніж згадані країни.

Політична воля щодо освоєння Місяця є. Але має бути підтверджено комерційну складову. Основне – знайти воду у доступній формі. Можливо, відповідь на це питання буде вже наступного року. Ми також досліджуватимемо це у подальших місіях.

Я запросив Україну взяти участь у 10 місіях. Досить важко співпрацювати з космічним агентством, але ми чудово співпрацюємо безпосередньо з підприємствами. Не варто очікувати від NASA, що вони дадуть замовлення. Ми маємо дивитися комерційно: як ми можемо співпрацювати з американськими підприємствами.

- Ви сказали, що досить важко співпрацювати з космічним агентством. Чому?

- Ми – приватна компанія, робимо для країни те, що космічне агентство не змогло зробити за всі роки незалежності. Таке не завжди і не всім подобається.

- Про що будуть ці майбутні 10 місій?

- Ці місії стосуватимуться досліджень реголіту. Також щодо води: як можемо цю воду доставляти. Щодо робототехніки, посадкових модулів. Думаю, українські підприємства із задоволенням захочуть з нами співпрацювати. Зрештою виграють усі.

- Ви якось сказали, що проводитимете експеримент на Місяці, пов'язаний із водою. Який?

- Так, плануємо, це, імовірно, буде вже 2023 року. Ми подивимося, наскільки зможемо діставати воду з реголіту.

"Наше завдання – заселяти інші планети". Інтерв'ю із засновником Spacebit Павлом Танасюком
Фото стенду Spacebit на Expo Dubai (фото надане спікером)

"НАШЕ ЗАВДАННЯ ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЇ – ЗАСЕЛЯТИ ІНШІ ПЛАНЕТИ"

- Ви казали, що хотіли б самі полетіти на Місяць.

- Якщо подивитися, з якою швидкістю Земля рухається у Всесвіті, багатьом стане страшно. Тут важлива доцільність та бажання дослідити. Якби я полетів, то це була б більш дослідницька місія, ніж просто туристична. Хоча туристи літають у місіях Blue Origin або Річарда Бренсона і там немає наукової складової, але вони відіграють велику роль для майбутнього освоєння космосу, адже це привертає неабияку увагу значної кількості людей, зокрема дітей. Це дуже важливо.

- Ви зараз привертаєте увагу українців до теми освоєння Місяця. Багато кажете про те, що діти почнуть знову мріяти про космос. Чому для вас це важливо?

– Ми хочемо цю індустрію розвивати. Чим більше людей нею цікавиться, тим легше буде розвивати компанію далі. Свого часу це було моєю дитячою мрією. Я народився у Житомирі, на батьківщині Сергія Корольова. Популяризація космосу допомагає розвивати бізнес. Якщо ми не мріятимемо, якщо не буде дітей, які мріють стати інженерами, то де ми братимемо майбутніх співробітників?

- Зараз у Spacebit українці працюють лише як програмісти?

– Якщо говорити про технічних фахівців, то так. Також глава напрямів комунікацій GR, комунікацій та партнерств – українка.

Ми відкрили компанію в Україні та найматимемо інших співробітників, тому ми відкриті до заявок. І сподіваємося, що будуть фахівці не лише у програмуванні, а й у конструюванні, інвестуванні та багатьох інших речах.

– Таких фахівців готують в українських університетах?

- Будемо ловити. Тут буде важлива не лише освіта, а й самоосвіта студентів, які хочуть удосконалюватись. Тут ми покладатимемося не стільки на дипломи, скільки на те, чи готові люди розвиватися.

- Яким чином Spacebit співпрацює з українськими університетами, наприклад, із КПІ?

– Наразі у нас підписано попередній меморандум. Як компанія ми вирішимо, чи варто нам співпрацювати з КПІ або, наприклад, з такими центрами, як Unit.City. У всякому разі ми поділимося здобутою в ході нашої місії на Місяць інформацією з українськими університетами, зокрема з КПІ.

- Як би ви оцінили їхню роботу над наносупутниками?

- Наносупутники у них хороші. З погляду на те, скільки тримаються на орбіті. Вони досить непогано зробили температурний баланс, стабілізували його.

ДОВІДКА. Наносупутники – апарати вагою 1-10 кг. Їх запускають у космос, щоб випробувати новітні технології, провести екологічний моніторинг Землі, астрономічні спостереження тощо. Влітку 2014 року ракета-носій "Дніпро" вивела на орбіту Землі 33 супутники з 17 країн. Серед них був і наносупутник PolyITAN-1, розроблений КПІ. Його космічна місія була розрахована на один рік, але він її перевиконав більш ніж усемеро.

- Комерціалізація Місяця. Чи можна сказати, що та чи інша країна контролює ту чи іншу частину Місяця?

- Зараз активно займаються Місяцем лише США та Китай. Росія лише планує. Був коментар глави Роскосмосу, там помітили наші успіхи та заявили, що не планують брати участь у перегонах прапорів. Індія теж намагається, але у них грошей менше і місія дешевша.

Щодо того, хто які території займатиме, це як із освоєнням свого часу американської території. Міжнародне законодавство каже, що держави самі не можуть займати території, але приватні компанії можуть виступати під державними прапорами. Це і відбувається: приватні компанії летять на Місяць та викидають свій прапор.

Крім того, я знаю, що президент дав завдання здійснити посадку на Місяці українського космічного модуля у 2024 році. Думаю, що наша компанія могла б у цьому допомогти, якби президент зацікавився та вийшов на зв'язок, ми могли б здійснити і зробили б це в рази дешевше, ніж силами державних підприємств.

- Мета цього модуля зрозуміла?

– Дослідницька, як і наша. Ми можемо виступити експертами, де треба підказати. Щоб Україна не дублювала проєкти, які виконує NASA.

- Чи може Україна зробити щось на основі держпідприємств?

- Потрібна їхня реструктуризація, корпоратизація. Так, щось залишилось із радянських часів. Тут головне змінити принципи гри, щоб вони були такими, як у США. Саме час для українських підприємств об'єднуватись навколо таких знакових проєктів. Ми запрошуємо й інші підприємства галузі взяти участь у програмі, зокрема приватні. Потрібно співпрацювати, це зрозуміли у США та інших країнах, гадаю, зрозуміють і в Україні. Співпрацювати з різними підприємствами, різними країнами, і ми також готові до співпраці в інших космічних проєктах України. Готові виступати активним інвестором.

- Ви часто кажете, що космос – це тема, яка може поєднати націю. Президент Кеннеді свого часу також наполягав на цьому. Чому це те, що треба?

- Якщо говорити образно, то зараз у нас багато проблем, люди спотикаються об економічні труднощі та дивляться під ноги. Іноді дуже важливо, щоб людина кудись дійшла, не просто десять метрів пройшла, а набагато більше, щоб мати не тільки соціальні блага, а й мрії.

Подивіться на лихоліття в історії людства: люди виживали не тільки тому, що було що їсти. Найчастіше їсти не було чого. Але вони мріяли, знали, що йдуть до якоїсь мети.

Космос, політ на Місяць – це потужна мета, яка захопить розум багатьох людей і допоможе подолати життєві перешкоди. Ми не говоримо, що це вирішить сьогоднішні економічні питання. Але це допомагає людям у щось вірити.

Зараз наближається новий локдаун, на нас чекає досить важка зима. Тому людям необхідно виживати, не лише долаючи проблеми, а й мати мрії, устремління. Я думаю, що якби Україна об'єдналася на основі космосу, освоєння Місяця, то це було б більшим плюсом.

Свого часу Кеннеді зробив велику справу: місячну програму. Вони, звичайно, мали більше грошей, ніж в Україні. Хоча там бюджет урізали, бо здійснювалося все після Кеннеді.

Вірю, що нинішня влада зможе дати такий вектор. Але варто звернути увагу не лише на державні, а й на комерційні компанії, на співпрацю. Якщо буде імпульс від держави, то така співпраця відбуватиметься. Якщо відбуватиметься як раніше, коли якісь божевільні бюджети для державних підприємств – це дорога в нікуди.

"Наше завдання – заселяти інші планети". Інтерв'ю із засновником Spacebit Павлом Танасюком
Тестування прототипу Асагумо в пустелі, Дубай (фото надані спікером)

- Чому потрібно вкладати гроші у дослідження Місяця, якщо на Землі стільки проблем: пандемія, кліматичні зміни тощо?

– Припустимо, багато розробок, які є в мобільному телефоні, прийшли з космосу. Вони використовуються в чіпах, в інших технологіях, в медицині. Тому гроші, вкладені в космос, у так звані космічні перегони, повертаються державі в сотні, тисячі разів. І так було навіть раніше, коли гроші на космос витрачала держава. Зараз комерційні підприємства, інвестори найчастіше несуть ризики і далеко не все інвестує держава, тому майбутні вигоди – гігантські.

Не варто думати, що ми ніби витрачаємо ресурси не на той напрям, що потрібно зосередитись на проблемах Землі. Є люди, які самі собою винахідники, самі собою дослідники. Люди, які займаються космосом, належать до цієї категорії.

Як сказав Ціолковський: "Земляни народилися на Землі, але не мають залишатися тут". Я з ним згоден. Наше завдання як цивілізації – заселяти інші планети, можливо, інші системи. Це нормально, якщо хочемо вижити.

Екосистема Землі не менш важлива. Якщо ми її зруйнуємо до того моменту, як полетимо в якесь чудове місце, ми як цивілізація не доживемо. Не можна сказати, що потрібно займатися лише космосом або забезпечувати лише безпеку Землі. Важливим є баланс, як і в усьому, що роблять люди.

Цей матеріал створено завдяки передплатникам LIGA.net. Дякуємо вам за підтримку та можливість робити свою роботу незалежно та якісно.

Читайте також: Зоряні війни. Людство готується до Другої космічної війни (так, перша вже була)

Євген САВВАТЄЄВ
Для LIGA.net