З початком війни мільйони українців стали допомагати один одному. По всій країні зараз створюються локальні спільноти взаємодопомоги – починаючи від спільнот під’їзду та закінчуючи районними. Допомога від сусідів стає необхідністю. 

"Привіт, сусід"

Ані Боярчук 33 роки, вона живе на лівому березі Києва. З початку війни кожен її день починається приблизно так: о 7 ранку дівчина прокидається від дзвінків бабусь та дідусів, вони телефонують майже як на гарячу лінію психологічної підтримки. Просять про допомогу – продукти, ліки, підгузки для дорослих, інвалідні візки. А інколи й щось зовсім неочікуване – наприклад, сік подорожника або перевезти кота з одного берега Києва на інший. Але головне – вони телефонують, щоб поговорити та відчути просте людське тепло.

"Нещодавно зателефонувала ба, якій стало дуже страшно, – розповідає Аня. – Ми розмовляли хвилин 40. Вона запитувала, чи зможемо ми її врятувати, якщо почнуть бомбити її район. Я заспокоювала. Десь за годину після цього ми заїхали до неї додому, привезли продукти – вона була вже в нормі. Є ді, що часто телефонує. Ми купували ліки для його дружини, але не встигли довезти – вона померла. Тепер він телефонує мені, розповідає історію їхнього знайомства, читає вірші. В мене немає своїх бабусі та дідуся, тому навіть хочеться слухати, не вистачає таких розмов".

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал, підпишіться на LIGA PRO
Наша краща пропозиція
На рік
42 €
На місяць
5 €
Вже маєте LIGA PRO?