Кабінет міністрів звільнив заступника міністра освіти Ігоря Гарбарука. Деякі ЗМІ навіть написали, що він "подав у відставку". Журналісти часто плутають цю пафосну словесну конструкцію, яка доречніше застосовується до вчинку полководця після програної битви, ніж банальне звільненням "за власним бажанням" державного чиновника середньої руки.

Також недоречними були й повідомлення про "офіційний візит" заступника міністра до Львова – навряд чи цей дипломатичний термін підходить для зустрічі за чашкою кави з мером Львова Андрієм Садовим у його кабінеті.

У будь-якому випадку, звільнення Гарбарука запам'ятається не реформами освіти, а саме "сукнею з глибоким декольте та розрізом від стегна" його помічниці на фото, яке вона опублікувала у Instagram за підсумками зустрічі.

 А найбільш просунутим користувачам facebook – ще й її шубою.

Прізвище помічниці взагалі не має значення, а ім'я заступника міністра (можливо, навіть хорошого чиновника) зітреться з пам'яті за кілька тижнів.

Тай сам цей скандал дуже скоро накриє чергова негативна хвиля повідомлень про чергову аварію, неадекватну поведінку, бурхливе новорічне святкування депутатами або чиновниками.

Але проблема залишиться.

Проблема балансу у поведінці людей, що зважилися податися на державну службу. Вони ніяк не можуть зрозуміти, що державна посада, звичайно, не позбавляє їх права на особисте життя та звички, але робить все це прозорим, доступним суспільству. Отже, і реакції суспільства не варто дивуватися.

Важлива частина цієї сторони чиновницької служби – одяг, за яким, як відомо, зустрічають. Доречність дрес-коду на роботі (і не лише) в органах влади може бути прописана чи ні, але стриманість в одязі, стилі спілкування, поведінці давно увійшла до традиції цивілізованого світу.

Прем'єр-міністри (чоловіки чи жінки) не з'являються на людях з портфелями/сумками/прикрасами найдорожчих брендів, помічники/помічниці президентів/міністрів/парламентаріїв не фотографуються з босами, а залишаються в тіні та виконують свою основну функцію – допомагають своїм начальникам, у тому числі і не потрапляти в халепу. (Часто помічникам чи прес-секретарям доводиться вказувати босам на недоречність в одязі та поведінці.) Але в нас зовсім інша історія.

Справа навіть не в глибині декольте або довжині розрізу на сукні, а в тому, що і фотографії, і одяг чиновників багато говорять про якість їхньої діяльності, результати їхньої роботи.

На жаль, успіхи держави у реформах і розвитку взагалі та освіти зокрема, скажімо, не дуже помітні суспільству, а заслуги як самого заступника міністра Гарбарука, так і його помічниці перед системою освіти поки що не стали загальновідомими. Так що під шквал критики начальник та підлегла потрапили цілком прогнозовано.

З іншого боку, можна вважати українське суспільство занадто пуританським, але те, що ми побачили на знімку з кабінету львівського міського голови, перебір навіть за найліберальнішими мірками.

Мені здається, Андрій Садовий, досвідчений чиновник і навіть політик, у глибині душі розумів, що присутність у його кабінеті помічниці заступника міністра, особливо в такому вбранні, "десь якось не дуже доречна". Але, що ж в такому разі завадило йому, досить досвідченій у медіа людині, уникнути такого фото? Адже воно не лише стало приводом для звільнення Гарбарука, а й додало негативу самому господареві кабінету.

Втім, фотографія, сподіваюся, дала черговий урок багатьом чиновникам. А багато чоловіків отримали, нарешті, відповідь на питання, чому їхні супутниці так довго збираються і по кілька разів змінюють сукні та взуття, перш ніж вийти з дому. Тому що це справді важливо!

Важливо не лише для жінок, а й для чоловіків. При всьому лібералізмі в одязі, що проповідується нинішніми українськими "вершками суспільства", дрес-код, стиль одягу офіційних осіб, які перебувають або не перебувають на державній службі, у робочий час чи на відпочинку, в цивілізованому суспільстві має величезне значення. Мова не лише про випрасуваний костюм і наявність краватки, а й про застебнутий верхній гудзик під нею. Про недоречність зім'ятих брюк-дудочок у поєднанні з яскравими кросівками. Про неприпустимість неохайної щетини та футболки під піджаком.

У світі, напханому мобільними телефонами з камерами, світі, що так любить ділитися фото з усіма знайомими і незнайомими відвідувачами соціальних мереж, варто набути ще однієї звички: перед тим як фотографуватися, подивіться в дзеркало.

Якщо говорити про конкретний знімок з кабінету львівського міського голови, це не завадило б зробити не лише дівчині, одяг якої став причиною скандалу, а й багатьом іншим героям фото, які поки що залишилися в тіні.