Що відбувається у Білорусі?
Будь-яка автократична система вироджується, пожирає сама себе. Тому що на певному етапі карʼєру починають робити не розумні, а слухняні та лояльні, а це не завжди одне й те саме. Адже страх зробити щось, що "татові" не сподобається, змушує не робити нічого. А це ідеальний шлях для падіння будь-якої автократичної системи.
Водночас страх диктатора показатися слабким змушує всіляко приховувати ситуацію. Це породжує плітки, що дуже небезпечно, адже на кожному витку вони обростають новими подробицями. Однак оточення знову-таки нічого не робить, бо їм просто страшно. І таким чином продовжує рубати по цій автократичній системі.
Однак ще важливіший чинник – попереду. Навіть коли Лукашенко знову вийде на люди і традиційно продемонструє, як грає у хокей – у підсвідомості чиновників дедалі більше виникатиме запитань: а як без "тата"? І може виявитися, що без "тата" якраз буде краще.
І тоді в одного вусатого білоруса почнуться проблеми. Тому що рано чи пізно кожен автократичний режим вироджується. Продовжити його може лише безкінечний запас ресурсів. А його немає.
Який вихід? Або трансформація системи у більш відкриту, або, якщо система залишається закритою чи напівзакритою, – меритократія. Недаремно багато чиновників захоплювалися Сингапуром.
У будь-якому разі – це останній електоральний термін Лукашенка. Тому що на наступний терпіння вже не вистачить ні у його оточення, ні у решти країн.
