Коли донорська підтримка закінчується: як зберегти медичне обслуговування на своїх ресурсах

Поступово завершують свої проєкти в Україні різні гуманітарні місії, які кризово допомагали різним вразливим групам з початку вторгнення.

Йдуть не всі, звісно, та обсяги відчутно зменшуються. Це ще більше загострює потребу використовувати кожен донорський долар чи євро максимально ефективно. А це означає не просто відпрацювати проєкт: гроші закінчилися – люди залишилися без допомоги. Це складніші процеси. Розкладемо основні з них на прикладі Краматорська.

Суть проєкту

У квітні 2024 року у Краматорському Центрі сімейної медицини №1 запустили вісім екіпажів мобільних медичних команд. Це сімейні лікарі, медсестри та суміжні спеціалісти за потреби.

Медики прифронтового міста виїжджають до мешканців, які з різних причин не можуть доїхати до свого лікаря самотужки: як-от літніх, маломобільних, з інвалідністю, паліативних пацієнтів.

Цей проєкт спочатку дизайнували спільно з гуманітарною організацією CARE за фінансової підтримки Else Kröner-Fresenius-Stiftung та Міністерства закордонних справ Люксембургу, а потім – за фінансової підтримки Міністерства внутрішніх справ Чеської Республіки в рамках програми MEDEVAC.

Влітку цього року донорський проєкт завершився, але команди не припинили їздити до людей. Бо в сам дизайн їхньої роботи було закладено декілька принципів, які зробили медиків "самозарадними".

1. Вклинитись у вже наявне ядро

Ми з самого початку думали, як зробити так, щоб мобільні команди могли працювати і без донорського фінансування.

Тому роботу будували не окремо від центру сімейної медицини, а у партнерстві з ним. Центр був активно залучений у маршрути виїздів, графіки визначав самостійно. За донорські кошти було виділено додаткові кошти на оплату праці командам, але всі вони виплачувалися як зарплата самим центром. Він визначав також перелік медикаментів та витратних матеріалів, які закуповувалися в межах проєкту.

2. Прищепити звичку місцевим

Важливо було залучити місцевих лікарів, щоб вони працювали зі своїм населенням, аби прищепити звичку працювати з людьми громади.

Зараз центри сімейної медицини таких виїздів часто не роблять, тому що візити до пацієнтів не входять у костинг (обрахунок вартості роботи сімейних лікарів з кожним пацієнтом державою).

3. Назбирати даних, аби показати сенс ще й мовою цифр

Через підтримку донорів ми прагнули показати лікарям, що така робота з вразливими людьми корисна і для громади загалом, і для здоровʼя конкретних людей зокрема.

Наприклад, тут багато літніх людей, які, як правило, частіше одразу потрапляють у медсистему на спеціалізований рівень та невідкладну допомогу. А це набагато дорожче для держави, аніж подбати про них візитами сімейних лікарів. Вкладаючи гроші у візити, ми потім економимо бюджетні кошти на спеціалізованому рівні.

За рік команди оглянули понад 6000 пацієнтів, це понад 8000 візитів. Понад 20% пацієнтів мають серцево-судинні захворювання.

Візити також є профілактикою захворювань для вразливих пацієнтів. Дані команд показали, що понад 10% пацієнтів, до яких вони їздили, живуть і не знають про свій підвищений тиск чи підвищений рівень цукру в крові. Вони не знали про ці ризики, які ведуть до серцево-судинних захворювань. Завдяки ранньому виявленню медики спільно з пацієнтами можуть зіграти на випередження.

4. Посилити навички місцевих

Для медичних команд провели ряд навчань і тренінгів. Вони отримали навички роботи з пацієнтами, яких до того не мали. І ці вміння лишаться з ними надалі. Наприклад, команди навчилися працювати з портативним УЗД. Завдяки цьому на виїздах вони можуть побачити запалення в пацієнта чи інші речі, які потребують уваги вузького фахівця.

Загалом після первинних обстежень лікарями понад 1000 пацієнтів скерували на спеціалізований рівень.

5. Посилювати команди через тімбілдинг

Окрім практичних медичних навичок, медикам важливо також спрацюватись як командам, зміцнити середовище змін. Тому за донорські кошти командам організовували й командоутворюючі та командозміцнюючі заходи.

6. Дати інструменти й техніку не в оренду, а у власність

Центр сімейної медицини отримав два обладнані медичні автомобілі, їм передали їх у власність. Тобто після проєкту автівки лишилися у власності центру сімейної медицини. Щоб продовжити виїзд команд, центру треба фактично лише оплачувати пальне і техогляд машин.

Результат

Після завершення проєкту центр вирішив продовжити візити до пацієнтів не тільки сімейних лікарів, а й гінеколога, якого найняли в рамках проєкту. Адже був величезний запит на його виїзди також.

Звісно, за свій кошт центр може оплачувати меншу кількість виїздів, але вони є, і люди продовжують отримувати допомогу.

До того ж центру вдалося показати ефективність такої допомоги своїм мешканцям і, зокрема, знайти донора, аби забезпечити виїзд команд до паліативних пацієнтів за напрацьованою моделлю.

Тепер цей досвід можуть переймати й інші громади по країні. Адже, за нашими оцінками, допомоги мобільних медичних бригад в Україні вже можуть потребувати близько мільйона людей.