Який день не йдуть мені з голови сцени з передсвяткового визволення полонених, де несподівано проявилась одна дивовижна річ.

Либонь, тому, що хлопці цим разом підібрались переважно молоді, а в полон утрапили й зовсім, уважати, дітваками – в тому віці, коли "головний дорослий" у житті чоловіка, той, перед ким подумки звітуєш і від кого прагнеш заслужити похвалу, – це ще мама, – на цій стихійній "вибірці" кілька разів повторилось у телефони випалене крізь сльози, з дитячою щирістю:

– Мам, я витримав! Я все витримав! Мам, я витримав! Я протримався!..

Щоб прочитати цей матеріал, підпишіться на LIGA PRO
Вже маєте LIGA PRO?