Ми не братські народи. Перестаньте спонукати українців до дружби з росіянами
Багатьох жителів колишніх російських колоній дратує, що навіть після звільнення від Росії нас продовжують поміщати в один із нею кошик. Ну чи сама Росія дуже хоче продовжувати тримати нас в одному кошику із собою.
І навіть із Нобелівською премією миру 2022 року так вийшло: колишню колонію України та сучасну де-факто колонію Білорусь засунули в одну премію з країною-колонізатором.
Зрозумійте мене правильно, вважаю правозахисний центр Меморіал (Росія) визначною організацією. Але присуджувати премію українцям, і при цьому ділити її з нехай навіть добрими, але росіянами — це абсолютно недоречно у 2022 році. Росіяни, й так, завжди всю увагу собі забирають, можуть і почекати з премією, розумієте?
Ще одна річ, яку не можуть зрозуміти люди, що споглядають ззовні цю війну: українці вже не зацікавлені в наративі "ми повинні жити з росіянами у мирі" і тим більше ні українці, ні всі інші антиколоніальні активісти в Центральній Азії чи на Кавказі не хочуть жодних союзів з росіянами та загальних премій.
Єдине, в чому Україна зараз зацікавлена — це прогнати всіх російських солдатів зі своєї території, відновити над нею контроль, відновитися після всього цього божевільного болю і добитися того, щоб Росія більше не мала ресурсів нападати як на Україну, так і на когось ще. (Бажано розколовшись.)
Все, реально більше нічого від Росії Україні нецікаво.
Будь-яка там дружба, співпраця та інше будуть цікаві лише після поразки Росії, деколонізації Росії, покаяння Росії тощо.
І навіть після цього нас все одно дратуватиме, якщо європейці чи американці будуть пхати нас з росіянами в одну категорію.
Дайте нам відпочити від росіян десь років 100 ще хоча б, благаю!
Олександра Матвійчук, Олександра Романцова та вся команда Центру громадянських свобод – вітаю вас з Нобелівською премією миру. Ви заслужили її як небагато хто у всьому світі, ваша боротьба надихає, ваша сміливість робить усіх нас сміливішими.
