Учорашній виступ у суді Міхеіла Саакашвілі в черговий раз поставив нашу владу у, м'яко кажучи, вкрай незручне становище. Обурення, неприйняття та почуття елементарного співчуття – практично всі ментально здорові люди зазнали хоча б однієї з цих емоцій. Зрозуміло, деякі з різних причин постаралися придушити цю реакцію у собі чи, щонайменше, не показувати її публічно. Не кажу вже про дипломатичний скандал із центральною країною сьогодення.

Парадокс полягає в тому, що для того, щоб завдати нинішній владі удару такої сили, Саакашвілі достатьо просто показати себе широкій аудиторії і більше нічого не треба робити. І ось у мене питання. Політика, як відомо, річ цинічна, але навіть з позицій цинічного розрахунку цієї влади, як може Саакашвілі, відправлений на лікування, завдати цій владі більшої шкоди, ніж Саакашвілі, який перебуває в такому стані в ув'язненні.

І ось тут треба зауважити: йдеться про владу, а влада у Грузії – це БІ та його ближнє коло з бекофісом. Уряд – це виконавці. Виконавці, які сьогодні більше шкодять цій самій владі. Зрозуміло й те, що БІ триматиме цей оркестр доти, доки зовсім не притисне. Але питання – хіба ще не притиснуло?

Коридор можливостей для маневру у БІ дедалі звужується, а можливостей для переродження Савла в Павла залишається дедалі меншим. Може так статися, що заміна уряду не принесе очікуваного ефекту, і тоді вибратися з цієї ситуації для БІ буде вкрай проблематично. Хоча вже вкрай проблематично.

Переформатування регіону триває вже давно. На чиєму боці сила та ресурси, очевидно. Ну, а така дрібниця, як відсутність у Грузії адекватної опозиції, навряд чи може перешкодити стратегії США в регіоні. РФ тут не має бути, тому що не має бути. Як і в інших місцях. Усе інше – деталі та тюнінг. А питання про звільнення Саакашвілі, як би цього не хотілося нашій владі, вже стало ключовим маркером у цій історії.