Комусь вчорашній парад на День Незалежності України сподобався, комусь ні. Врешті, ми завжди знайдемо причину для суперечок і розбіжностей, так що парад підходить на роль причини. Скажу з цього приводу лише одне.

Очевидно, що команда президента Володимира Зеленського орієнтувалася на глядача, пардон, на виборця. Були ретельно враховані смаки різноманітних соціальних груп, всіляких ідеологічно-ціннісних меншостей, з яких складається наше суспільство. Всі персони та події, щодо яких немає суспільної згоди, від Мазепи до Революції Гідності, були прибрані. Залишився збалансований і трохи пісний салат, який мусив потроху задовольнити всіх.

Висновок 1. Подобається чи не подобається, але це колективний портрет суспільства. Дзеркало не винне. Дивіться, не відвертайтеся, це ми з вами.

Висновок 2. Так воно не працює – кожна група дивиться не на те, що заради неї потрапило в салат, не на те, що їй там подобається, а на те, що їй там не подобається, а ще більше – на те, чого їй там не вистачає. Тому незадоволених буде більше.

Висновок 3. Знову забули, що активна меншість є активною і тим відрізняється від інших меншостей. Вона завжди вимагає більшого.

Висновок 4. Важко бути президентом всіх українців – людей з непроясненою ідентичністю, суперечливою картиною минулого і відсутністю картини майбутнього. Легко бути президентом активної меншості, просуваючи її бездоганну етику та естетику, – і врешті розірвати країну.

Висновок 5. Більше діалогу про минуле, теперішнє і майбутнє – ось наш єдиний шлях. Більше діалогу, більше майданчиків для діалогу тимчасових і постійних, більше незалежних медіа та громадянської просвіти. 

Я поки що іншого шляху не бачу.

Оригінал