В освіті накопичився цілий стос проблем, які війна лише помножила. Тож актуальними стали саме системні зміни. Для цього потрібна відповідна команда.

Перше кадрове рішення нового міністра Оксена Лісового – призначення Тетяни Вакуленко директоркою Українського центру оцінювання якості освіти -  викликало досить схвальний резонанс освітянської спільноти. І це закономірно, адже УЦОЯО відповідає за зовнішнє незалежне оцінювання. А це, по суті – бастіон доброчесності в освіті. Тетяна Вакуленко зробила багато для зростання довіри до ЗНО і до розвитку системи освітніх вимірювань. 

Заступником міністра з цифрової трансформації став Дмитро Завгородній, який до того очолював у МОН директорат цифрової трансформації. З 2019 року Дмитро був радником на громадських засадах у Міністерстві цифрової трансформації України з питань освіти та науки та позаштатним менеджером проєкту "Всеукраїнська школа онлайн". У 2022 році потрапив до рейтингу молодих інноваторів "30 до 30ти: обличчя майбутнього" журналу "Forbes Україна". 

Заступником міністра із європейської інтеграції став Євген Кудрявець. До того він був заступником Лісового у Малій академії наук. Євген відзначився низкою досягнень в освітній дипломатії. Зокрема, він переконав Genius Olympiad Board (Нью-Йорк, США), надати Україні своєрідну "франшизу" на проведення відповідного конкурсу. Досі це відбувалося лише кілька разів за всю історію Світової Олімпіади геніїв. Йому вдалося налагодити партнерство з NASA, Francis Crick Institute, Ontario Science Center, MoMath, MILSET, Science Center Singapore, George Washington University, New York University та іншими солідними дослідницькими центрами. 

А ось суперечливим стало перепризначення заступником міністра Андрія Вітренка, який прийшов у МОН з часів каденції Шкарлета. Він досить агресивно відгукувався проти опонентів одіозного міністра. До того ж без його підпису навряд чи була б скасована Постанова Кабміну "Про розподіл видатків державного бюджету між закладами вищої освіти на основі показників їх освітньої, наукової та міжнародної діяльності". Звісно, тут Вітренко, найімовірніше, виконував вказівки свого шефа та ректорського лобі. Але тим не менш. 

Можу припустити, що таке кадрове рішення Лісового пов’язане з тим, що досі не сформоване бачення, що робити із вищою освітою. Зокрема, на етапі відбудови. І крім того, немає поруч людини, яка готова взяти на себе відповідальність за цей проблемний напрямок. Тож Вітренко потрібен, аби новий міністр принаймні не загубився у цьому треші. Також імовірно, що стратегічні рішення щодо долі українських університетів ухвалюватимуться на рівні віцепрем’єра Федорова, а у МОН просто потрібні вправні виконавці. Тому тут потрібно спостерігати.

Формування команди триває. Попереду у нового міністра ще чимало непростих рішень. Основною інтригою залишається, хто стане першим заступником і фактично – керівником апарату. Суттєво також, хто керуватиме напрямком науки. Чимало очікувань і щодо рішень стосовно Інституту модернізації освіти та Інституту освітньої аналітики. Перший відповідає за підготовку підручників (а тут рідко яке видання обходилося без скандалів); другий потрібен для того, аби у керівництва МОН була чітка картинка стану сфери, що має оновлюватись у режимі реального часу. 

Власне, для цього і був свого часу виділений на цей інститут грант Світового банку. А відсутність результатів надовго посіяла скепсис цієї установи до системи української освіти. Отже, в обох випадках потрібен ретельний аудит і сміливі управлінські рішення.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
Міністерство освіти і науки