Війну ми вже заслужили. А перемогу – ще ні
Крик душі. Можете мене після цього бити ногами, але я скажу.
Українці заслужили цю війну!
Теперішня війна є закономірним наслідком 30 років нашої безгосподарності, нехлюйства, егоїзму, крадійкуватості, моральної деградації.
Ми програли країну, яка в 1991 році за рівнем ВВП лише в 5-7 разів поступалася Китаю. Все протринькали, все спустили, розікрали, зруйнували. Нічого і нікого не цінували.
Чому так? Тому що "урвати", егоїзм стало моральним кредо наших людей.
Десять років тому я займався багатоповерховим будівництвом. Я вигнав всі українські бригади – лінькуваті, крадійкуваті, не відповідають за слова. Я найняв турків. Вони працювали в три рази ефективніше за українців. Але українець-водій, що віз арматуру з металобази, по дорозі крав 20% об'єму.
У нас процвітає культ хейту. Кожна нікчема охоче самостверджується, принижуючи і ображаючи інших. Майже під кожним моїм відео був такий коментар.
Нам потрібен був потужний копняк, щоб ми замислилися – як же ми живемо?
На жаль, поки що зміни демонструє лише невелика частка суспільства, що, наче атланти, на своїх плечах тримає країну. До всіх інших ще не дійшло... А це означає, що війна ще не скоро закінчиться.
Хлопцям на фронті дуже важко. Часто приходить усвідомлення, що те, що вони сьогодні захищають, не вартує жертв. Але тим більший є їхній подвиг, бо вони виборюють наш шанс на майбутнє. Вони кладуть життя за "кривий кущ з колючими шипами" в сподіванні, що той "розквітне трояндами".
Часу на те, щоб нам змінитися, все менше. І кожен день оплачується страшною кривавою ціною. І не влада гнила. Влада – це люди, плоть від плоті, кров від крові – наші люди. Легко на владу все перекладати. Тоді не треба в дзеркало дивитися.
Попри все з'їдене лайно, я завжди намагався бачити в кожній людині "прекрасну білу чайку", як заповідав Ричард Бах. І продовжую вірити в українців.
І попри все продовжую любити.
Саме тому і пишу це. Бо любов – це не "по голівці гладити". Інколи саме любов потребує звернути увагу на недоліки, зробити боляче, щоб людина змінилася.
Ми маємо стати тими змінами, яких ми прагнемо. Стати Омріяною Україною.
Тому що війну ми вже заслужили.
А перемогу – ще ні.
