От дивлюся я на Макрона у Варшаві і мені там чогось страшенно не вистачає. Бракує там нас - України. Уявіть собі, як класно було б, якби Макрон одразу після Варшави полетів до Києва.

Було б знаково для всіх: для нас, адже це поставило б нас в контекст французької центральноєвропейської політики, надалі зблизило б нас з Польщею після заяв Зеленського, що Друга Світова почалася зі змови двох тоталітарних режимів і, врешті-решт, показала б всім, що Макрон нас "не здав", про що так люблять спекулювати українські ЗМІ. Для Польщі - теж, адже це дало б Варшаві більше можливостей долучитися до дискусій щодо безпеки України та Європи.

Читайте также - Когда Зеленский сделал все правильно

До речі, ще краще було б, якби Зеленський прилетів до Варшави, зустрівся там у тристоронньому форматі, а потім з Макроном приїхав до Києва. Тем для обговорення в такому форматі більш, ніж достатньо. Та й для Макрона тут вимальовувалася б своя гра у діалозі з Росією. І на фоні останніх візитів Помпео та Ердогана, в нас би з’явився новий зовнішньополітичний драйв.

Візит Помпео, до речі, був хорошим з точку зору заяв, але, мягко кажучи, небагатим на результати і емоційні моменти: спілкування з Епіфанієм та пораненими важливі, але не знімають питання критичної необхідності нових поштовхів у наших відносинах з Вашингтоном.

Читайте також - Турне Помпео і Україна: що такого в приїзді держсекретаря США

Україна зникає з порядку денного зовнішньої політики в США, де нас завжди бачили позитивно - як одного з останніх борців за цінності, до внутрішньої політики, де нас бачать відверто негативно. Ну коли таке було, щоб президент України просив Державного секретаря США призначити спеціального уповноваженого Держдепу з питань України?

Це все риторика, але насправді навіть на фоні інших візитів Помпео, медійна увага до відвідання Києва була більш, ніж помірною. Враховуючи майже весну за вікном, час починати політичну весну - рік буде "веселий".