Заяви Путіна для іноземних ЗМІ й, зокрема, обіцянка завдати асиметричні удари у відповідь на дозвіл Заходу застосовувати зброю по російських обʼєктах, відразу викликали хвилю роздумів про підвищення ставок.

Це і так, і ні. Так — тому що формально він досі цього не говорив. Ні — тому що, якби він вже міг завдати  ці асиметричні удари, він би їх давно завдав. А від того, що він сказав, такої можливості завтра в нього не зʼявиться. Правда, ГУ ГШ має активізуватися.

А тепер — по суті самої конференції.

1. Аудиторія. Хай би як парадоксально це звучало, але все, що сказав Путін, адресувалося насамперед внутрішній аудиторії, яка вкотре отримала інʼєкцію крутості Росії, яка може погрожувати США і їй за це нічого не буде.

2. Зовнішньо Путін виглядав доволі впевнено. Але, дозволю собі допустити, що це впевненість людини, у якої фактично зникли всі варіанти розвитку подій, крім одного – найгіршого. Вікно переговорних можливостей з Заходом про часткове зняття санкцій в обмін на припинення війни та відхід з частини територій України Путін пропустив (на початку року таке вікно почало привідкриватися). А водночас він загнав себе в одновимірний простір: продовження війни заради збереження влади.

Він не може зараз зупинитися, бо тоді посиплеться вся та внутрішньоросійська конструкція, яку він вибудовував. Зупинка війни при Путіні можлива тепер за двох сценаріїв: повне знищення України (як мінімум це означає перезавантаження української влади, підписання ряду "фінських" договорів зразка закінчення Другої світової й, бажано, якийсь прообраз Ялти-2) або зростання потужності силовиків (ФСБ)  до того рівня, коли будь-яка активність невдоволених зведеться до нуля. Цей варіант потрібен Путіну на випадок втручання зовнішнього фактора, коли Китай просто поставить ультиматум.

Звичайно, життя буде вносити свої корективи й чорних лебедів ніхто не скасовував. Проте всі інші варіанти закінчення війни можливі, передусім у разі мінімізації ролі Путіна в житті Росії.

3. Важливо наголосити, що говорив Путін про Китай. Як влучно зазначив один мій знайомий, все це нагадувало заяви сербів на початку Першої світової про те, що "нас з росіянами перемогти неможливо". Зараз ця формула зводиться до "нас з Китаєм майже два мільярди". Це позиція залежності, але ще раз повторюся: Путін говорив для внутрішньої аудиторії, а росіяни не просто змирилися з цим, а позитивно ставляться до цього союзу.

4. Асиметрична відповідь Заходу – це насамперед спроба створити політичні проблеми через ті чи інші протестні рухи. Звичайно, може  йтися й про передання С300 хуситам, але передусім йшлося саме про сепаратистські рухи, напливи біженців тощо.

Це нові (точніше нові-старі) реалії. Вони не страшніші та не гірші, ніж були вчора. Просто на перший  план знову настирливо виходить стара теза про те, що виграє не той, в кого більше ресурсів (хоча це суперважливо), а той, в кого краща організація. І саме системність – наша ахілесова пʼята.

 

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
війна з росією