RU

Інтерв'ю | Зламаний світ. Як режисер Анатолій Лавренішин полагодив українську анімацію за 31 млн грн

Зламаний світ. Як режисер Анатолій Лавренішин полагодив українську анімацію за 31 млн грн - Фото
Режисер Анатолій Лавренішин. Фото: з сімейного архіву
07.07.2021, 18:00

Чому для повного анімаційного метра 31 млн грн – це копійки. Інтерв'ю з режисером мультфільму "Віктор_Робот" Анатолієм Лавренішиним

В українських кінотеатрах триває прокат повнометражного мультфільму "Віктор_Робот" режисера Анатолія Лавренішина. Вихід кожного повного метра в Україні – подія. Вихід повнометражного анімаційного фільму – диво. А знятого бюджетним коштом – диво подвійне. Проєкт свого часу виграв 31 млн грн на пітчингу Держкіно. Для звичайного платника податків це – величезні гроші, для анімаційного повного метра – копійки. На що ці кошти витратили?

У центрі історії маленька дівчинка Віка і робот Віктор. Одного разу з грудей робота вилітає деталь, і він розуміє, що світ, який його оточує, зламаний.

Взагалі, ситуація, коли навколо все виявляється лажею, близька кожній людині. І дитині, і дорослому. Тільки дорослі, стикаючись з цим, звично плюють від розчарування на асфальт і йдуть далі, а діти намагаються все полагодити, як у мультфільмі Лавренішина. Мульт ні на один інший не схожий і врізається в пам'ять. Сказати, що створити його було складно – нічого не сказати.

Підписуйтесь на розсилки LIGA.net – тільки головне у вашій пошті

Коштує анімація, як уже йшлося, дорого. Найпростіша – від $5 за секунду, якщо ж мова про 3D, коли видно ворушіння кожної волосинки на голові у персонажа, – від $50 до $120 за секунду. Для порівняння – бюджет широко рекламованої анімаційної картини "Мавка. Лісова пісня" від FILM.UA Group, яка цього року заявлена в прокаті, – 75 млн грн (близько $2,8 млн).

Зрозуміло, що бюджет "Робота" (трохи більше $1 млн) частково визначив технологію виготовлення фільму. Він зроблений в 2D. Тому на сеансі може виникнути ілюзія, що він був створений років двадцять тому. Відчуття підсилює місцями провисання драматургії самого оповідання. Проте основне достоїнство – унікальний стиль Анатолія Лавренішина.

До "Робота" режисер створював самобутні філософські мультфільми і відомий був передусім як творець авторської анімації, відміченої призами на численних профільних фестивалях. "Робот" – його перший повний метр.

З безперечних плюсів картини – саундтрек композитора Антона Байбакова. Пісні виконали Dakh Daughters і Антон Слєпаков. Персонажів озвучували імениті актори – Римма Зюбіна, Богдан Бенюк , Анатолій Хостікоєв...

Ми зустрілися з Анатолієм Лавренішиним і поговорили про те, як йому вдалося зробити більше, ніж дозволяв бюджет.

Діти та дорослі

– Після перегляду ваших фестивальних мультфільмів "Магазин співочих птахів", Next, "Ворона", виникає відчуття, що вам властиво філософське сприйняття життя. "Віктор_Робот" розрахований на широкий загал – і тут не до філософії й експериментів. Чим вам довелося пожертвувати під час роботи над прокатним проєктом?

– Особливих жертв не було. Був момент виробничий. Під час роботи над короткими метрами я спочатку "промацував" історії, коли бачив, що не виходить, повертався в початок і переробляв. Так я працював з фільмом Next і досі вважаю його найвдалішим. Коли в цьому мультфільмі з'явився персонаж собака, я просто "пішов" за нею. Сидів, малював і орієнтувався на внутрішні відчуття. У "Віктора_Робота" був чіткий сценарій, була велика аніматика (анімована розкадровка. – Ред.) – і ти вже особливо не можеш поворохнутися в цьому всьому, не поексперементуєш. Що було придумано спочатку, то і треба було робити.

Зламаний світ. Як режисер Анатолій Лавренішин полагодив українську анімацію за 31 млн грн

– Коли дивишся мультфільми, іноді виникає відчуття, що бачиш фрагменти змальовані з реального життя. Ви часто берете у реальності якісь епізоди?

– Завжди. З моментів, ситуацій, з якими ти стикаєшся в житті, потім і виростають історії. Ідеї всіх моїх фільмів, зокрема і "Віктора_Робота", взяті з життя. Тут має значення сама ситуація і емоції, які ти відчуваєш. Ідея "Віктора_Робота" з'явилася давно, коли я був на "Кроці" (міжнародний анімаційний фестиваль, який до 2014 року спільно проводили Україна і Росія. – Ред.).

Тоді я зі своєю знайомою з Австрії пішов прогулятися місцевим базаром чи то у Дніпропетровську, чи то у Маріуполі. А вона на прогулянку прихопила водяний пістолет і жартома стала кропити з нього людей – дорослих дядь і тьоть. Якби я тоді вийшов з цим пістолетом на ринок, мені б просто в морду дали. А їй, оскільки вона іноземка, все це сходило з рук. І тоді я придумав історію про дівчинку, у якої в капюшоні сидить робот – він за неї щось робить, вона його послуги приписує собі і їй все сходить з рук.

І у мене так теж було. Коли ти приїжджаєш в чужу країну або в інше місто, то правила, яких дотримуєшся в своєму світі, не діють на тебе в них. Я там навіть дорогу переходив на червоне світло, тому що мені здавалося, що я не з їхнього світу і тому мені можна... Такий карт-бланш.

Читайте також

– "Віктор_Робот" начебто орієнтований на дітей, але там є філософська основа. Думаєте, він буде цікавий дорослим?

– Спочатку я писав історію так, щоб вона особисто мені подобалася. Сподіваюсь, буде цікава і дорослим, бо якась світоглядна штуковина в неї вкладена. Але орієнтувалися ми передовсім на дітей. Хотілося вкласти таку кількість енергії та сили в проєкт, щоб він сподобався людям. Морально було незручно робити фестивальне кіно. Глядачі сплачують податки – ми робимо для них кіно – це чесно. Держкіно для того і створювалося.

Спочатку я писав історію так, щоб вона особисто мені подобалася. Сподіваюсь, буде цікава і дорослим, бо якась світоглядна штуковина в неї вкладена

– Хто став прототипом головного героя?

– Це моє уявлення про себе. Якісь відправні речі були з життя – ось дівчинка, ось я.

– А з кого змалювали дівчинку?

– Зі знайомої Емми – була така похмура дівчинка, яка не вміла дружити, у якої були конфлікти з батьками. І спочатку у персонажа Вікторії теж були проблеми з батьками, які її не помічали, вона образилася і втекла з дому. Потім, коли Анастасія (Анастасія Лавренішина – авторка сценарію. – Ред.) почала писати сценарій, вона як раз дівчинкою зацікавилася і вклала в неї дуже багато від себе, героїня стала живою. У нашій історії Віктор мовчить – адже він робот – і замість слів показує картинки. За мовчазним персонажем стежити півтори години досить важко, тож Вікторія у нас такий основний подразник в кадрі – всі фрази промовляє вона.

– Як відбувався вибір голосу для головної героїні?

– Ми з Манею Нестеренко (звукорежисеркою проєкту. – Ред.) ходили театральними студіями, дитячими гуртками – шукали. Нам потрібна була напівбосячка – напівхлопчик, напівдівчинка. Шукали так кілька місяців. Потім звукорежисерка підняла свою базу дівчаток, які дублювали анімацію. У нас було кілька кандидаток. Відправили їм сценарій, причому, помилково продюсер відправив якийсь драфт з купою коментарів, і одна з них все прочитала і стала робити зауваження: "Що ви тут понаписували? Я вам зараз розповім, як має бути!" – Радила якісь сюжетні лінії, давала рекомендації щодо персонажу – ми сиділи, її слухали, спочатку було таке відторгнення, що вона лізе не в свою справу, а потім ми зрозуміли, що вона і є Вікторія! Так ми знайшли Марію Аглоткову.

– Коли ви зрозуміли, що фільм виходить?

– На цьому проєкті я вперше спробував зробити читку сторібордів (те саме, що і розкадровка – візуалізація сценарію без особливих деталей. – Ред.) на публіці. На якомусь фестивалі організатори запропонували показати що-небудь дітям. У мене були сторіборди "Віктора_Робота", ми як раз тоді з Анастасією працювали над сценарієм. Їх я і показав глядачам. Провели кілька читань з анкетуванням. Я просив глядачів за десятибальною шкалою оцінити ті епізоди, які, як я думав, повинні бути всім цікаві. І таким чином з Настею ми вибудовували криву історії, за цією кривою вже розуміли, де буде цікаво аудиторії, а де ні. Десь підтягували драматургію.

Зламаний світ. Як режисер Анатолій Лавренішин полагодив українську анімацію за 31 млн грн

– Після опитування глядачів сценарій змінився?

– Частково. У початковому варіанті в якийсь момент у нас історію стали рухати не головні герої, а дідусь Вікторії. Для повного метра це погано, оскільки глядачі стежать за одним персонажем, і, якщо раптом інший перетягує на себе занадто багато уваги, стає не так цікаво. Ми це змінили. І коли вже увійшли в виробництво мультфільму, то були впевнені, що все є на своїх місцях і драматургічних провисів немає. Тож система попередніх показів працює.

– Було щось несподіване – що вам здавалося вдалим, але потім довелося прибрати, тому що на попередньому етапі глядачам не сподобалося?

– Ні. Було пару класних моментів, які ми вирізали, бо є правила виробництва для дитячої аудиторії. Наприклад, спочатку дід у нас димів сигарою. Потім стало ясно, що так не годиться. Спробували замінити дим на мильні бульбашки – виглядало безглуздо, тому ми цей момент прибрали.

– Якщо згадати радянський "Ну, постривай!", то там вовк курить як паротяг в кожному епізоді. Що ви думаєте про нинішні обмеження? Вони шкодять?

– Ну шкодять, звичайно. Але ти ж не будеш вкладати якийсь дорослий контекст в дитячий мультфільм.

– Для всіх ваших фільмів характерно дуже чітке відчуття ритму, яке відсутнє мало не у половини кінорежисерів. Це вроджене чи ви його якось розробляли?

– Це було спочатку. Це те, що нам в театральному пояснювали: якщо у вас є почуття ритму – ви його знайдете. Якщо у вас його немає, як би ви не старалися, у вас воно не з'явиться.

– Один з ваших улюблених художників Жан Жиро (найбільш відомий під псевдонімом Мебіус. – Ред.) казав: "Приступаючи до малювання – звільнися від сильних емоцій". Насправді, сильна емоція для п'єси або для сценарію – це непогано, тому що з'являється енергія. Ти ніби набираєш швидкість. Чому у разі з малюванням художник має очиститися від усіх емоцій?

Короткий анімаційний метр в кращому разі робиться рік. Повний метр – від трьох до п'яти

– Тому що анімація – це довго, ти не можеш довго їхати на емоції. Короткий анімаційний метр в кращому випадку робиться рік. Повний метр – від трьох до п'яти ("Віктор_Робот" створювався три роки. – Ред.). Я пам'ятаю, коли робив "Віктора_Робота" впав під кінець в такий блаженний стан – коли ти вже розумієш, що кіно складається і ти в цьому стані живеш, в ньому немає місця ані гніву, ані якимось сильним переживанням. Це як медитація.

Художники і гроші

– Я знаю, що ви якийсь час жили у Франції, наскільки робота аніматора там відрізняється від роботи тут?

– У Франції я відчув, що художники – це окремий клас. У них є свої інституції, юристи, які їм допомагають. Там відбудована система для тих самих кінематографістів. Існує фінансова підтримка для тих, хто працює три місяці на рік – інші дев'ять місяців держава їх фінансує. Ти можеш знімати кіно пів року, потім писати сценарій, не парячись, де добути гроші на життя.

– Секунда анімації коштує від $5 за найпростішу до $120 за 3D. Хто погодився працювати на "Вікторі_Роботі"? Адже навряд чи вам вдавалося платити хоча б по $50 за секунду.

– У нас аніматори отримували невисокі зарплати. Сказати, що у нас була дуже фахова команда не можна. Працювало кілька професіоналів, які знали, що робити. Через низький для анімації бюджет, продюсери викручувалися за рахунок студентів. І вже в процесі роботи з цих студентів вийшло зробити класних аніматорів.

Читайте також

– Ви на Борисфені (Київська студія анімації. – Ред.) ніколи не працювали?

– Працював. Два тижні і пішов звідти в комп'ютерні ігри.

– Наприкінці 90-х я там провела два дні у відділі лейаутов (лейаут – промальована розкадровка. – Ред.). І стала свідком дивної сцени: у величезному залі за столами сиділи люди різного віку і малювали. До однієї жінки, на вигляд років 50-ти, підійшов начальник і скинув всю її роботу на підлогу. Ніхто з її колег не ворухнувся, вона ж стала покірно піднімати ці листи з підлоги. У ваших роботах є образ заводу, на який персонажі як зомбі ходять щодня, він – звідти, з Борисфена?

– Так. Два тижні, проведені на Борисфені, наштовхнули мене на думку, що працювати на заводі я ніколи в житті не буду. Я туди потрапив до відділу лейаутів. І так, там був цей чоловік, який на всіх кричить, не пам'ятаю, як його звуть, але він там ходив і кричав... До речі, на моєму повному метрі у аніматорів відчуття, що вони працюють на "заводі", теж виникало. Неможливо три роки поспіль малювати одне і те саме. Тому час від часу я збирав художників і показував їм або сторіборди, або аніматику і пропонував взяти участь у вигадуванні епізодів. Люди пропонували якісь свої жарти, сюжетні повороти, щось з цього входило, щось ні, але в підсумку допомогло зробити анімацію за дев'ять місяців.

У нас була технічна проблема – три епізоди фільму були про роботів, і коли з'явилися персонажі-люди, виник затик. Людина – це ж фізіологія, вона рухається не так, як робот, тож ми місяця чотири переробляли персонажів, щоб усі аніматори відчули їх і малювали в одному стилі.

– Як ви думаєте, якби ви народилися в іншій країні, у вас було б більше фільмів?

– Хаяо Міядзакі своє перше кіно зробив у 45 років. До цього він все намагався, намагався, у нього були відмови, потім, нарешті, знайшовся продюсер, який в нього повірив і досі з ним працює. Давид Черкаський теж до 40 років робив багато коротких метрів, не надто відомих публіці, потім щось зрозумів і зробив "Пригоди капітана Врунгеля". Але знову ж таки має бути студія, щоб це було на конвеєрі.

– Західні студії пропонують вам співпрацю?

– На даний момент ні. Поки я жив у Франції, були зрушення з моїм великим проєктом "Книга тіней", але там щось не пішло. Потім я поїхав з Франції, хоча були пропозиції залишитися.

Зламаний світ. Як режисер Анатолій Лавренішин полагодив українську анімацію за 31 млн грн

– Чому поїхали?

– Там менталітет інший. Ти там один. Може, якби я перетерпів і залишився, щось би і вийшло з "Книгою тіней", але на десятий місяць проживання у Франції мені стало зовсім сумно. Я розумів, що там все добре, все стабільно, а драйву немає. І коли отримав фінансування на повний метр в Україні, повернувся. Тут вирує якесь життя, революція, все розвивається, змінюється – є те, що робить кіно.

– Повсякденний рух, надихає, дає енергію?

– Так. Плюс ти знаєш аудиторію. Я ходив у Франції в кінотеатри. Там черги стоять на сеанси. Мене це вразило. У нас таку картину тільки на фестивалях можна побачити. І ти ходиш там в кіно, дивишся – воно класне, але ти його не відчуваєш, і глядач не твій. З "Віктором_Роботом" та сама штука – я розумію, що якщо воно тут людям сподобається, на нього підуть, то у нього є шанс отримати міжнародний прокат. Якщо воно не злетить навіть в рідній країні, то воно і там не так вже, щоб рухатиметься.

– Які очікування від прокату фільму в Україні?

– Ідеалістичні. Мені сподобалося, як свого часу Денис Іванов (дистриб'ютор "Віктора_Робота". – Ред.) сказав: "Щоб українське кіно стало фінансово успішним, його повинен подивитися мільйон". Це трохи більше ніж два відсотки українського населення, і це саме той відсоток, який завжди ходить в кіно. Якщо фільм вийде на мільйон переглядів, можна буде сказати, що кіно фінансово вийшло в нуль. І можна буде знімати наступне, тому що на нього прийде більше глядачів. На які показники ми вийдемо в Україні, я не знаю. Продюсер каже, що за аналогією з іншими анімаційними фільмами може бути 30 000 переглядів, може бути 200 000.

З анімаційними фільмами в тому-то і прикол – якщо ідея хороша, то фільм не старіє

– Ідея "Віктора_робота" з'явилася у вас ще десять років тому. Якби ви зняли його тоді, він був би іншим?

– Звичайно, але з анімаційними фільмами в тому-то і прикол – якщо ідея хороша, то фільм не старіє. Є прекрасний приклад – "Білосніжка і сім гномів" студії Волта Діснея – перший повнометражний мультфільм в історії людства. Його досі дивляться і захоплюються. Тож я вважаю, що давні ідеї ніколи не пізно втілювати. Якщо тема універсальна, вона буде зрозумілою і через 200 років. Проблеми людського буття нікуди не зникають, і якщо кіно про це, воно не втратить свою актуальність.

Читайте також

Зламаний світ. Як режисер Анатолій Лавренішин полагодив українську анімацію за 31 млн грн

спецкор "Лаборатории экстремально качественного контента", LIGA.net
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Вакансії
Більше вакансій
Старший дизайнер
Киев Ligamedia
QA-спеціаліст
Киев LIGAZAKON
Розмістити вакансію

Коментарі

Останні новини