Український книжковий бізнес на четвертому році війни: аналіз тенденцій

Перше, на що потрібно звернути увагу, – це те, що суспільству і видавцям стало нарешті зрозуміло, що від держави та тих інституцій, які мають відповідати за стан справ у книжковій сфері й культурі загалом, немає сенсу очікувати не те що системного аналізу ситуації, яка призвела до багаторічної кризи в галузі, а й навіть обіцянок щось конкретне змінити.

Тому почнемо саме з обіцянок і виконання.

Два роки тому було ухвалено Програму пропаганди читання, яка ухвалюється на моїй памʼяті втретє і жодного разу не виконувалася майже ніяким чином через відсутність політичної волі і, як результат, фінансування.

В цьому випадку на першому етапі (2023-2025) не було зроблено майже нічого – не були ухвалені нормативні акти, в першу чергу Закони України, які мали змінити ситуацію з функціонуванням системи публічних бібліотек і бібліотек системи освіти, не зʼявилося жодного нормування і, як результат, виконання обіцянок про наявність у системі публічних бібліотек книжок для людей з особливими потребами – шрифтом Брайля, для слабозорих тощо.

Фактично призупинено ухвалений у 2022 році закон про підтримку книжкової торгівлі (без як такого законодавчого рішення про це), не функціонує цифрова бібліотека через небажання держави визнавати необхідність розрахунків з власниками авторських прав.

Не ухвалено підзаконні акти, через що заблокована боротьба з контрабандою та контрафактом книжок походженням з держави-агресора, відсутня роль держави в системній боротьбі з електронним і паперовим піратством книжок українських видавництв.

Так і не зʼявився єдиний електронний каталог української бібліотечної системи, досі масово використовується російське ПО для каталогізації, оскільки держава не запропонувала альтернативу. Не сформована оптимальна система публічних та шкільних бібліотек. Наша далеко не багата країна має найбільшу в Європі мережу, існування якої не підкріплюється виконанням поставлених перед цією мережею суспільством завдань. Те саме стосується заміни фондів.

Бібліотеки: застарілі фонди та застій з оновленням

За офіційними даними, станом на сьогодні система публічних бібліотек налічує близько 11 000 бібліотек з фондами на рівні 155-160 млн примірників, з яких 45% становить російська радянська, від 10% до 15% – російська після 1991 року, від 10% до 15% – українська радянська література.

Згідно з рекомендаціями світової бібліотечної асоціації книжка в публічних бібліотеках має "працювати" 10-12, максимум 15 років. За цей час вона або фізично зношується, або морально застаріває. У нашому випадку протягом усіх років незалежності списання становить у середньому 10 млн примірників, поповнення з усіх джерел – до 1 млн у найбільш "врожайні" роки.