Про накази, втечу і настрої пілотів. Розповідь пілота викраденого у Росії Мі-8 за хвилину
Російський льотчик Мі-8 Максим Кузьмінов, який перейшов на бік України (Фото: STR/EPA)

Головне управління розвідки Міністерства оборони України розкрило додаткові деталі унікальної спецоперації з викрадення російського вертольоту. Вона планувалась кілька місяців спільно із Нацполіцією та ЗСУ.

Українські спецслужби ретельно перевірили 28-річного російського пілота Максима Кузьмінова, який власне і перегнав бойовий вертоліт Мі-8 армії РФ разом з усім екіпажем в Україну й здав ЗСУ. Ці перевірки мали встановити, чи не є перехід Кузьмінова результатом роботи російських спецслужб, розповів на пресконференції представник ГУР Андрій Юсов.

Зараз гелікоптер (2016 року випуску) перебуває у складі авіаційного підрозділу Головного управління розвідки. Це допомогло краще зрозуміти авіаційну систему безпеки зв’язку ворога, наголошує ГУР - а отже, уже впливає та ще впливатиме на протидію ворожим загрозам з неба.

Також під час пресконференції журналістам дали можливість поставити питання самому капітану Кузьмінову, який пішов на співпрацю із ГУР.

LIGA.net зібрала ключові цитати зі слів російського перебіжчика.

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь у дискусіях

Розповів, як став пілотом. "Вертоліт транспортний. Виконує різного роду задачі з перевезення військ, вантажів, бойової техніки... З дитинства люблю літати, з п'яти років. Дід у мене заслужений льотчик... Дід загинув ще в 2013 році. В небі, можна сказати. 72 роки, він виконав політ, був живчиком. Дуже великий наліт годин. 19 типів військової техніки. Я пішов його стопами".

Російський пілот Максим Кузьмінов  (Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net)
Російський пілот Максим Кузьмінов (Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net)

Служив у складі 319-го окремого вертолітного полку Східного військового округу ЗС РФ. "На момент початку війни я перебував в Амурській області. Виконував обов’язки начальника авіації будівництва Байкало-Амурської магістралі. Тобто я був не у пункті постійної дислокації, а у відрядженні".

Каже, що засуджував вторгнення Росії. "Повне усвідомлення того, що відбувається. Я для себе вирішив, що це – найжорстокіший злочин".

"Вирішив, що я просто не братиму участі у цьому. У мене в Росії залишився літак. У мене, в принципі, непогана зарплата, дві квартири, майже пенсія. Мене багато чого, по суті, там тримало. Але головним було не брати участі у цих злочинах".

Але накази командування виконував – до моменту переходу на бік України. "Виконував зі сльозами на очах. У мене було лише перевезення військ або вантажу. Тільки транспортні завдання. Жодних ударів, нічого цього не завдавав. Якби довелося, я б цього не робив".

Також – у Маріуполі та Бердянську. "Іноді, звичайно, мені доводилося залітати й на територію України (але з такою самою метою – перевезення вантажів)… Був у Маріуполі, був у Бердянську. І все".

Перейти на територію України вирішив у грудні 2022 року. "Я був підписаний на пабліки Головного управління розвідки. Читав, цікавився інформацією, що відбувається. Там під постами були контакти. Я звернувся, ми створили секретний чат і почали переписку. Ніхто мені не нав’язував своєї думки. Не змушував. Не дорікав. Це було моє рішення. І надалі десь пів року ми будували маршрути, думали, як безпечніше".

Військовослужбовець, автор циклу документальних фільмів про розвідку Артем Шевченко (Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net)
Військовослужбовець, автор циклу документальних фільмів про розвідку Артем Шевченко (Фото: Валентина Поліщук/LIGA.net)

ГУР зацікавило не так винагородою, як безпекою. "Мені пообіцяли безпеку для мене, для моєї сім'ї. Виплати, нові документи – це основне. Батьки зі мною… Батьки підтримали повністю. Вони теж зрозуміли, що відбувається".

Переліт 9 серпня був ризикованим. "Я не просто угнав вертоліт, я офіційно його перегнав з точки А в точку Б. У мене був заздалегідь погоджений маршрут, точка посадки. Я виконав зліт… Десь у районі Шебекіно я летів на гранично малій висоті 5-10 метрів, у режимі радіомовчання".

"Безпосередньо під час перетину кордону по мені відкрили вогонь. Хто – точно сказати не можу, але припускаю, що російська сторона. Я був поранений у ногу зі стрілецької зброї".

Екіпаж був агресивним, але не мав чим чинити спротив. "20 км я відлетів, здійснив посадку у вказаному місці. Зі мною були два члени екіпажу. Зброї у нас не було, льотчики у нас літають беззбройними. Ніхто не зміг чинити мені опір. У штурмана просто немає навичок пілотування вертольоту".

"Я хлопців заспокоював, сказав, що все буде добре. Казав, що тут живуть хороші люди, все в нас буде чудово. Але вони почали трохи агресивно поводитись і вибігли з вертольоту в сторону кордону. Подальша доля мені невідома. Як писали ЗМІ, можливо, їх ліквідували".

Розповів про настрої у своїй частині. "Я думаю, що багато хто не розуміє, що відбувається. Думають не своїми головами. Це там наверху з головами не дружать. Що хотілось би їм сказати? Мені дуже сподобалася наша країна – Україна... Хотілося би, звісно, щоб хлопці перелетіли і стали героями. Щоб все це побачили на власні очі: що тут немає ані нацистів, ані фашистів".

Припустив, що російські силовики намагались на нього вийти. "Я думаю, що виходи були на мене, але я ніяких відповідей не давав і жодним чином ні з ким не зв'язувався… Думаю, зараз у моїй частині дуже багато перевірок".

Каже, що не боїться за свою безпеку. "Я дуже віруюча людина. Мій ранок починається зі слів: "Весь всесвіт зі мною на моєму шляху". Я вірю в Бога. Бог мені життя дав, він і забере. Так, страшно. Але страх і на тому світі, і на цьому – принижує. Тому я не боюсь нічого. Є емоції та переживання".

Залишиться в Україні чи виїде до Європи – ще не вирішив. "У подальшому хочу зв’язати своє життя із авіацією. Надійшла пропозиція лишитись тут. Я обов’язково розгляну, можливо, дам позитивну відповідь".

Читайте також: Інтерв'ю | Глава оборонного комітету Британії: Заходу бракує терпіння. Дайте час українським генералам