Українець-2023. Як змінився національний портрет за останні 10 років

За 10 років українці зміцнили віру у незалежність та демократію. Ми віримо в перемогу у війні проти Росії, прагнемо вступити до ЄС і НАТО та на рекордному рівні пишаємося своєю країною.

Ми дорослішаємо. Ми цементуємо націю. Ми хочемо свободи понад усе.

Разом з провідними соціологами LIGA.net склала новий портрет українця-2023 і порівняла з нами, але зразка 2013. Хто ми тепер?

ЯКІ НАШІ ЦІННОСТІ

Абсолютна більшість українців (94%) пишається своїм громадянством, йдеться у серпневому опитуванні Центру Разумкова. Це значно більше, ніж у 2000 та 2010 роках – близько 22%, і навіть у 2015 – 29%.

Попри втрати, війна стала першим великим міжнародним успіхом України, каже LIGA.net директор соцслужби Центру Разумкова Андрій Биченко.

За останні 10+ років також зросла важливість демократії для українців. Зараз 73% вважають її найбажанішою формою устрою (у 2010 році – 52%), 75% віддадуть перевагу свободі замість рівності, 84% не хочуть радянських порядків і 73% виступають за європейську модель розвитку.

Дві третини (64%) бачать майбутню Україну як високорозвинену, демократичну та впливову європейську країну.

"Формується політична нація. Демократичні цінності й цінності свободи – серед пріоритетів та рис, які нас ідентифікують", – пояснює Биченко.

ЯК МИ БАЧИМО ПЕРЕМОГУ

У перемозі упевнені 93% українців, йдеться у червневому опитуванні фонду Демініціативи. 31% вірять у перемогу до кінця 2023 року, 32% – протягом одного-двох років, 12% – трьох-п’яти років.

Віра у перемогу – дуже стала, розповідає LIGA.net старший аналітик Демініціатив Сергій Шаповалов. Показник у понад 90% не змінюється майже півтора року. "Люди розуміють мотив росіян: повністю знищити Україну і нас як незалежний народ, – пояснює Шаповалов. – У нас немає іншого виходу, крім перемоги. Інакше – нас не буде".

Водночас 30% хотіли б, щоб війна закінчилася найближчим часом за будь-яку ціну. Це – про певну емоційну втому від війни, каже Шаповалов.

Але коли людей питають про конкретні поступки Росії, то ситуація інша: 85% вважають неприйнятним визнання російськими окупованих територій, 72% – відмову від НАТО, 73% – від ЄС.

"Коли ми говоримо про конкретику, то люди не готові поступатися державними інтересами. Навіть попри емоційну втому, – пояснює аналітик. – Навіть більшість тих, хто хоче припинення війни за будь-яку ціну, вважають неприйнятними територіальні поступки".

КОМУ МИ ВІРИМО І КОГО ХОЧЕМО БАЧИТИ У ПОЛІТИЦІ

Найкращий баланс довіри/недовіри мають ЗСУ (87%), добробати (78%) і волонтери (72%). Поруч з ними – ДСНС (68%), Нацгвардія (67%), прикордонники (62%), йдеться в липневому опитуванні Центру Разумкова.

Найгірше з довірою – у політичних партій (-51%), судів (-51%), чиновницького держапарату (-44%) і прокурорів (–33%),

Президент займає п'яту сходинку з 65% довіри. Міноборони, попри корупційні скандали, має 56%. Далі – СБУ (42%). Негативні показники мають Верховна Рада (-20%) та уряд (-13%).

"Мені здається, основна причина високого рівня довіри до президента – це сприйняття його як верховного головнокомандувача. Всім інституціям, пов’язаним з обороною, довіряють, – пояснює Биченко. – Натомість уряд і Рада не пов’язуються громадянами безпосередньо з обороною".

Після війни українці могли б довіряти політичній силі з середовища військових – 51%, наявних партій – 26%, волонтерів – 24%.

Потенційно запит на військово-волонтерські сили є, каже Биченко: "Але враховуючи попередній досвід, я припускаю, що чинні політичні сили в перші частини списків просто будуть запрошувати військових або волонтерів. Хоча я не виключаю, що може бути й окрема партія".

КУДИ МИ ХОЧЕМО

Українці хочуть до Європи, йдеться у липневому опитуванні групи Рейтинг. Вступ до ЄС та НАТО підтримують понад 83% громадян.

До 2014-го шлях до ЄС підтримували до половини населення, каже LIGA.net директор Рейтингу Любомир Мисів. З 2014-го до 2022-го підтримка коливалася від 52% до 68%, проти були 20–30%.

"Проєвропейський напрямок зростав еволюційно: збільшувалась кількість молоді, яка традиційно за рух до Європи. Була і безальтернативність на тлі агресії РФ, – пояснює соціолог. – У 2022-му відбулися додаткові зміни: проросійська частина або опинилась в окупації, або переосмислила після злочинів росіян".

Щодо НАТО прогрес є ще більш наочним. На стику 2013-2014 років підтримка вступу до НАТО була лише 15-20%, нагадує LIGA.net виконавчий директор КМІС Антон Грушецький.

У 2014-21 роках вступ до Альянсу підтримували вже від 40 до 60% українців, проти були до 39%. Зараз підтримка у різних опитуваннях сягає 83-89%, а кількість противників – падає до статистичної похибки.

До лютого 2022-го також зберігалися виразні регіональні відмінності, каже соціолог. На Заході вступ до Альянсу підтримувала абсолютна більшість, у центральній частині – відносна, на Півдні та Сході більшість була проти.

"Зараз ми маємо абсолютну більшість у кожному регіоні. Втратило актуальність питання, яке могло драматично розколювати суспільство за регіональними лініями", – каже Грушецький.

З КИМ МИ ДРУЖИМО

Головними друзями українці вважають Польщу – 94%, Велику Британію – 91%, країни Балтії – 90-91%, Канаду – 90%, США та Чехію – 88%.

Позитивну динаміку з початку великої війни демонструє Німеччина, йдеться в опитуванні Рейтингу. 57% вважали її дружньою у березні 2022-го, і 80% – у червні 2023-го.

Німеччина є унікальним прикладом, каже Мисів. У 2021-му на той момент канцлерка Ангела Меркель була найпопулярнішим закордонним політиком серед українців. На початку вторгнення біля керма був ще не відомий канцлер Олаф Шольц зі слабкою позицією щодо зброї.

"Пам'ятаєте мем про постачання касок? Все почало змінюватися влітку 2022-го, – пояснює соціолог. – Була інформаційна політика, що не тільки каски дає Німеччина. Потім – постачання іншої зброї, танків. Ставлення до Німеччини врешті-решт змінилося – як до надійного партнера".

Навпаки, погіршується ставлення до Китаю та Туреччини.

До великої війни українцям була маловідома позиція КНР, каже Мисів. Зараз вони бачать нібито нейтральні заяви Пекіну – та публікації у медіа щодо можливої допомоги Китаю росіянам.

З Туреччиною були пов’язані позитивні новини – від "Байрактарів" до звільнення азовців, пояснює Мисів. Але Анкара дотримується особливої позиції, намагається бути між сторін і очевидно дбає про свій інтерес – тож деякі заяви Туреччини сприймаються негативно українським суспільством.

А з Росією українці більше не хочуть мати нічого спільного, йдеться в опитуванні КМІС. До повномасштабної війни майже половина вважала, що Україна та РФ мають бути незалежними, але дружніми. Тепер таких лише 10%, а 79% – хочуть закритих кордонів, віз та митниць.

Це руйнує тези пропаганди про нібито русофобію як причину вторгнення, каже Грушецький: "Майже у 80% людей є хоча б один близький друг або родич, який був поранений або загинув внаслідок агресії РФ. Це потужний клубок емоцій, після яких нормалізація відносин з Росією – неприйнятна".

КОРУПЦІЯ СТРАШНІША ЗА ЯДЕРНУ БОМБУ: ЯК МИ БАЧИМО МАЙБУТНЄ

Майбутнє України найчастіше викликає змішані почуття, йдеться в опитуванні Демініціатив. У більшості це – надія (59%), тривога (42%), оптимізм (33%), упевненість (24%) та страх (23%).

Такий мікс відображає емоційні гойдалки українців, каже Шаповалов. Протягом одного дня можна зрадіти від ударів по Кримському мосту, а потім засмутитися через смерть знайомого чи обстріл.

Але ситуація стабільніша за перші тижні великої війни.

78% людей, які перебувають в Україні, планують будувати тут своє майбутнє. Поїхати за кордон для возз'єднання з родиною хочуть 6%.

Дані були б коректнішими, якби опитували ще й українців, які перебувають за кордоном, каже Шаповалов. Але цей результат вказує: якщо зараз відкрити кордони, то масового виїзду, найімовірніше, не буде.

В українців також є бачення, що має робити влада після війни. Основні пріоритети – боротьба з корупцією (41%) та залучення інвестицій (40%). За ними – відновлення інфраструктури (39%) та інші аспекти відбудови.

Корупція й у 2014-21 роках конкурувала з економікою та війною за першість у списку проблем, каже Шаповалов. Під час війни це не зникло.

Головний ризик – корупція може руйнувати довіру та єдність народу з військово-політичним керівництвом, попереджає аналітик.

"Ми питали в українців, які безпекові загрози вони вважають найбільшими. Ядерний удар назвали 24%. Корупцію – 34%, – підсумовує Шаповалов. – Виходить, що корупції ми боїмося більше за ядерну зброю (посміхається. – Ред.). Можливо, Буданов заспокоїв, що ядерний удар украй малоймовірний. А про корупцію він такого не казав".

Читайте також: Історія | Ядерна безодня. Що очікує на людство, якщо натиснуть червону кнопку. Нова історія LIGA.net