Звірства окупантів у передмісті Києва, армія Путіна отримала по зубах. Огляд західних медіа (3 квітня)

Сьогодні на перших шпальтах найвпливовіших світових ЗМІ — воєнні злочини окупаційної армії РФ у передмісті Києва: у Бучі, Ірпені, Гостомелі та інших звільнених містечках. Фото страшних знахідок – вбитих росіянами мирних мешканців, у братськіх могилах та просто на вулицях, – публікують New York Times, The Washington Post, BILD, The Guardian, Financial Times, The Telegraph.

Що іноземна преса пише про війну Росії проти України: огляд LIGA.net.

The Telegraph: "Нова Сребрениця". Навколо Києва знайшли масові поховання, мер назвав ці звірства геноцидом

Україна порівняла звірства Росії у Бучі зі Сребреницею після того, як у селах під Києвом, які були звільненні після відведення російських військ, знайшли масові поховання, пише The Telegraph.

Міноборони України опублікувало у Twitter кадри нещодавно звільненої Бучі зі словами "нова Сребрениця", провівши паралелі з геноцидом 8000 боснійських мусульман, убитих під час війни 1990-х років у Боснії.

Місцевих цивільних мешканців стратили свавільно, деяких – із зв’язаними за спиною руками, а їхні тіла розкидали вулицями міста, повідомляє видання.

Буча була в окупації майже місяць після того, як Росія вторглася в Україну в лютому. Бої у цьому районі допомогли відбити атаку на Київ.

Лише тепер, коли українські війська повернули Бучу, стали очевидними звірства російських солдатів, які вони вчиняли протягом місяця.

The Telegraph цитує мера Бучі Анатолія Федорука, який повідомив, що в містечку знайшли похованими понад 280 цивільних, а іноді цілі розстріляні родини в автівках. На багатьох були білі пов’язки, що свідчить про те, що в них не було зброї.

Президент Володимир Зеленський назвав наслідки російської окупації катастрофічними та звинуватив Захід у зволіканні із військовою допомогою.

Тим часом міністерка закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс підтримала розслідування воєнних злочинів Росії. Вона сказала, що вражена "огидними звірствами", спрямованими проти мирних жителів Бучі, і що Велика Британія прагне зібрати всі необхідні для розслідування докази.

Експерти зазначають: такої поведінки від росіян можна було чекати. Це те ж саме, що вони робили під час обох чеченських кампаній.

Читайте також: Згвалтування, страти, грабежі. Human Rights Watch документує воєнні злочини РФ

The Atlantic: Чому Захід аж настільки переоцінив російську армію

Це була казка про нібито найкращу армію у світі. Найсучасніші танки, літаки нового покоління, передові військово-морські сили. Країна інвестувала у модернізацію і підготувала плани нападу та оборони максимально детально. Усе це приписує собі російська армія у 2022 році, але насправді опис — про французьку армію 1930-х, пише The Atlantic.

Тоді армія Франції вважалася найсильнішою на планеті. Вінстон Черчіль називав її головною надією світу у боротьбі з Гітлером та неодноразово вголос дякував Богові за неї.

Але виявилося, що в бою від неї мало користі. Німці розбили її у 1940 році менше ніж за два місяці. Новітня техніка та ідеальні доктрини виявилися непотрібними, коли армія страждає від негнучкої системи підпорядкування, проблем з логістикою та низького морального духу.

Щоб передбачити готовність армії до реальної війни, а не до гламурних парадів, потрібні не техніка і доктрини, а здатність виконувати складні операції, готовність солдатів битися і гинути у війні, знаючи за що вони б’ються. І головне – як вони будуть поводитися, коли противник стрілятиме у відповідь. Як казав Майк Тайсон: "У кожного є план, поки його не вдарять по зубах".

Те, що ми бачимо сьогодні в Україні — результат саме такого удару по зубах, порівнює видання. Стійкість українського опору дивує західну військово-аналітичну спільноту, яка впевнено передбачала перемогу росіян протягом лічених днів.

Роками західні "експерти" теревенили про високотехнологічну "модернізацію" російської армії, а також про кращі танки, винищувачі, бомбардувальники. Розповідали, що росіяни начебто реорганізували свою армію у професійну та розробили "революційну наступальну доктрину".

Тобто всі купилися на своєрідне "військове гламурне порно".

Експерти вважали, що їх підрахунки чогось варті. Утім, вони зазнали поразки так само, як і російська армія.

Наприклад, вважалося, що російські ВПС швидко зможуть подавити українську ППО і підтримувати наступ з повітря. Але українці створили складну систему протиповітряної оборони, яка досі успішно стримує Росію. Виявилося, що російські ВПС не здатні виконувати складні операції.

А логістика росіян показала себе ще гірше. Що більше росіяни просувалися в Україну, то складніше їм було отримувати все необхідне. А нібито професійні солдати були збентежені українським спротивом та кидали напризволяще найсучаснішу техніку, навіть не використавши її. Вже зараз повідомляють про відмови російських солдатів та командирів йти у бій та навіть про кілька замахів на офіцерів.

Західні експерти могли передбачити ці проблеми, адже російська армія не виконувала складних операцій протягом трьох десятиліть і завжди воювала проти слабкого ворога.

Читайте також: Інтерв'ю | Очільник Донецької ОВА Павло Кириленко: РФ нарощує сили, ми готуємося. Маріуполь стоїть до кінця

The Economist: Для сучасних автократів брехати – вигідніше, ніж вбивати

"Росія не нападала на Україну. Українці самі обстрілюють власні міста. Президент-єврей взагалі-то нацист". Диктатори завжди брешуть, і Кремль тут – не виняток. Причому для сучасних автократів брехня важливіша за вбивства, пише The Economist.

Автократи 20 століття робили ставку на насильство, щоб залякати опонентів та народ. Нові диктатори намагаються удавати з себе демократів, постійно беручи участь у виборах, де стабільно набирають 90%.

Цензура за диктаторів минулого була тотальною. Сучасні диктатори дають можливість жити кільком дисидентським ресурсам, щоб показати, як вони поважають свободу слова. Натомість за лаштунками душать незалежні ЗМІ штучними методами, а критиків режиму точково переслідують за статтями про "наклеп" чи "фейкові новини".

Авторитарні лідери, які маніпулюють ЗМІ, а не прямо цензурують їх, здебільшого, більш популярні, ніж демократично обрані лідери із вільною пресою.

Політична конкуренція нових диктаторів існує виключно на папері, а своїх опонентів вони саджають за неполітичними звинуваченнями. Опозиційні партії – заплутують бюрократичними тяганинами та банкрутують штрафами. Щоб травити опонентів у мережі, наймають спеціальні загони ботів.

Є тільки одна проблема: нові диктатори на вигляд менш кровожерливі лише на перших етапах. Залишаючись при владі, вони стають дедалі більш репресивними. Путін за 23 роки правління перейшов від моделі диктатора 21 століття цілком до сталінських масштабів. Сі Цзіньпін – від відкритого ринку до держави тотального стеження.

Читайте також: Дайджест | Як українці ремонтують танки в гаражах, а провали РФ стримують Китай. Огляд західних медіа