Командир батальйону третьої штурмової: "Вагнер" тікав у паніці, ми добу бігали по ворожих тилах

Із кремезним чоловіком на ім’я Петро Горбатенко (псевдо Ролло) ми знайомимось у підвалі на Донбасі. Це – святиня, лекційна кімната, у якій бійці 3 штурмової бригади готуються до операцій під Бахмутом.

Освітянин Ролло став до лав Азову ще у 2014 році. З початку великої війни він брав участь у битві за Київ та у спробі деблокади Маріуполя, а зараз очолює перший штурмовий батальйон 3 ОШБр, який відвойовує у росіян території на одному з найгарячіших напрямків фронту. 

"Від новобранців хочемо бачити готовність воювати, вбивати і бути вбитим, – каже комбат. – Головне – це мотивація. Все інше ми надамо".

Як працює 3 штурмова бригада, що допомагає просуватися на флангах під Бахмутом та які історичні паралелі з російсько-української війни проводить сам Ролло – в інтерв'ю LIGA.net.

"МИ ЗАСТОСОВУЄМО БІЛЬШЕ ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ"

– Третя ОШБр починалась як ТрО "Азов", потім була у складі Сил спецоперацій (ССО). Для чого потрібно переформатування у бригаду?

– Сучасна повномасштабна війна з Росією передбачає використання масових підрозділів із застосуванням артилерії, бронетехніки, авіації, систем управління, виявлення, подавлення.

Цього в підрозділах ССО немає. Вони виконують невеличкий обсяг роботи на конкретних ділянках. Це – скальпель у руках хірурга. А великі піхотні підрозділи, бригади, змінюють ситуацію на фронті і його рухають.

Якщо у тебе (в ССО. – Ред.) є пікапи, автомати і крута снаряга, ти виглядаєш модно. Але нічого не можеш зробити. Ситуацію в бою вирішують механізовані і танкові війська. Головна рушійна сила – піхота.

– У чому специфіка бригади?

– Вона призначена для штурмових дій. Ми застосовуємо більше тактичних прийомів – не тільки відомих. Основною перевагою є вміння бійців, використання інтелекту та поєднання різних форм ведення бою.

– Можете трошки конкретики додати щодо тактики? 

– У статуті немає поняття штурмових загонів. На практиці це – поєднання з БПЛА, підтримкою артилерії, бронетехніки, застосування спецзасобів для боїв у особливих умовах – вночі, взимку, у лісосмугах, населених пунктах. До маневрів охоплення, відходу, обходу ми додаємо інфільтрацію.

Інфільтрація – це невеликі штурмові групи, які просочуються повз бойові порядки противника. Чинять в нього безлад або перерізають логістику, допоки інші підрозділи знищують і штурмують. 

– Кого зараз у батальйоні більше: досвідчених бійців чи новобранців?

– На початку повномасштабної війни було десь 40% досвідчених на 60%. Але за рік війни люди вже отримали більший рівень підготовки, ніж за вісім років АТО. Зараз недосвідчених десь 20%, це новобранці.

– Бійці вашого батальйону перейняли ідеологію Азову?

– Потужна ідеологічна складова є. Вона дещо не така, як була раніше (в полку "Азов". – Ред.). Частина людей була поза контекстом нормального націоналізму і життя України як держави. Тобто жили собі і жили.

Для доброї половини особового складу все змінилося в один день. 24 лютого вони зрозуміли, що для них означає держава і противник – Росія. Що вони воюють не за чиїсь ілюзорні політичні ідеї, а за себе і країну.

Особливо потужно об’єднує бойовий шлях – втрати, поразки і перемоги. Це все створює один сильний колектив – моноліт, який рухається вперед. Ідеологічною основою стає незалежна і могутня Україна. 

Для більшості цих людей ідеологія – інстинктивна. Вони не розбираються, хто такі ліві, праві, центристи. Це для них неважливо.

– За яким алгоритмом працює ваш батальйон? 

– Першим є завдання: визначається ціль, опрацьовується обстановка, складаються плани, проводиться розвідка і дорозвідка.

Потім war games – розробляються кілька варіантів наших дій та дій противника. Далі підбирається схожа місцевість або будуються макети – і відпрацьовуються всі елементи штурму.

У більшості випадків всі плани йдуть до біса – і на ходу доводиться все виправляти. Але 50% того, що напрацювали, все одно спрацює.

Після штурму – розбір помилок. Зараз є дрони: можна коригувати дії штурмових груп, а потім по відео аналізувати і виправляти помилки.

Якщо  немає підготовки до конкретного завдання – то йде індивідуальна підготовка і злагодження штурмових підрозділів до дій, які теоретично можуть статися. Це і бій в обороні, у наступі, у лісосмузі, контрзасадні дії. Це йде в постійному режимі. Окремо є цикл підготовки командного складу, в тому числі сержантів, офіцерів взводів і рот.

– Це ж азовська традиція – постійно тренуватися, навіть без завдання.

– Так. У нас постійна робота над собою. Будь-де шукаємо можливості тренуватися. Куди не переїжджаємо – створюємо стрільбища і тактичні поля. Люди своїм коштом купують паливо, якщо не вистачає, щоб відпрацювати маневри на техніці. Знаходять боєкомплекти.

Від цього залежить не твоя крутість, а життя особового складу. Ніколи не зупинятись в розвитку.  Це як похила дошка: можна котитись вниз або дряпатись вперед. Але просто зупинитись – ні. Зупинився – смерть.

"ВАГНЕРІВЦІ" ПОБІГЛИ ПЕРШИМИ"

– 3 ОШБр просунулася довкола Бахмута. Як проходили ці операції?

– Спершу була розвідка. Потім war game у штабі. Ми ділились на частини: одна грала за противника, інша – за нас. Ми відпрацьовували кілька варіантів розвитку подій. Одночасно йшла підготовка до штурму.

Ми планували це зробити раніше, але не дозволяв стан ґрунтів. Щойно ґрунт став сприятливим – провели штурмові дії завдяки вдалому поєднанню роботи безпілотників, артилерії і бронетехніки.

Це дозволило перейти до етапу з бронетехнікою. Ми не просто по-дурному йшли в лоб – "хто кого перестріляє". Ми провели маневр, обійшли, перерізали їм логістику, інші позиції вибили штурмом. На цих позиціях противник був зажатий, його поступово знищували. Звісно, з пропозицією здатись в полон. Потім повторили – без штурмів "у лоб".

Одну нашу групу ми закинули на добу до противника в тил. До двох відділень бігали по тилах, перерізали їм логістику і комунікацію.

Росіянам не надходили боєприпаси і допомога, резерви знищувала далекобійна артилерія ще на підході. Таким чином противник був знищений, подавлений і вибитий з позицій. 

– Кого вдалось взяти в полон?

– Офіцерів живих не бачив – може, й були. Мертві офіцери – точно були. Живі сержанти теж. А так – звичайні солдати, яких понабирали по селах.

Глумління про чмобиків ніби й нас трішки принижує. Якщо це чмобіки, і все так легко – то ідіть з ними самі воюйте. Це ж правда чмобіки? (посміхається. – Ред.). Нехай вони обмануті своєю ідеологією або воюють за гроші, але вони прийшли і готові битись. І воюють, повірте, добре. 

– Які "вагнерівці" на полі бою?

– "Вагнер" – це серйозно, коли потрібно битися за якусь окрему яму чи  будинок. Але на рівні роти, батальйону чи бригади сильнішим є звичайний російський підрозділ. У них є система управління, оборони, вогню, підходів резервів, логістика. Це серйозний армійський організм.

На рівні окремого бійця "вагнерівці" готові битися до кінця, тому що в них є мотивація. У більшості негативна: не виконаєш – розстріляють. Їх як м'ясо використовують. У армії РФ не так, там бережуть хоч якось.

В цьому і різниця. Якщо воювати з підрозділом, то серйозніший противник – це ЗС РФ. З конкретним бійцем – "Вагнер".

– Це лише початок для 3 ОШБр? Далі будуть масштабніші операції?

– Це не хрещення, ми під Бахмутом з листопада. Але це стало показовим, як можна і потрібно використовувати штурмові підрозділи. Так, це початок. Але початок чого – ніхто не скаже (посміхається. – Ред.).

"ВАМ ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ НІЧОГО НЕ НАГАДУЄ?"

– Ви викладач історії за освітою. Який історичний період вас надихає?

– Наполеонівських війн.

– Чому?

– Велика французька революція породила смерть феодалізму. Почали будуватися національна держава і нація. До цього були гасконці, нормандці, бургундці. Навіть різними діалектами говорили – знаєте, як закарпатці, важко зрозуміти. А через революцію стали французами. 

Революція дала поштовх для загальнодоступної освіти, цивільного кодексу, цивільних прав, всі стали громадянами Франції. А сама Франція – країною для людей. Свобода, рівність, братерство.

Постала справжня національна держава. А тут збирається шайка феодалів, в тому числі Австрія, Російська Імперія, Британія, щоб задавити цю свободу. І нападають на Францію, щоб повернути короля-полуідіота на трон і задушити всі громадянські права. Нагадує щось, правда?

– Трошки нагадує.

– Після революції у Франції до влади приходять всілякі корумповані уряди. У людей трошки втрачається віра в демократію. Відбуваються тяжкі моменти, фінансова скрута в країні. Також нагадує щось.

Але люди вступають до лав національної гвардії і йдуть захищати країну від іноземного вторгнення. Щоб захистити свої права і право на життя в новій країні, рівній для всіх. І тут знову нагадує.

Якщо до цього тільки дворяни могли бути офіцерами, то потім ця французька армія зрощує таких маршалів, як Ланн, який був сином фарбувальника. Злітає Ней, звичайний гусар. Жюно, Даву, Сюше, Сульт. Люди, які були ніким, завдяки талантам із солдатів стають маршалами.

Наполеона часто малюють як диктатора. А він приходив в інші країни, звільняв людей від кріпацтва, давав перший цивільний кодекс.

Він в Російську імперію прийшов – його тут не зрозуміли і не сприйняли. Він приносив людям свободу, вільність від кріпацтва. Він і його маршали несли просвіту, свободу від старого феодального порядку. Це просто епохальна зміна старого світу і народження держав і націй.

– У попередніх інтерв’ю ви казали, що хотіли б бачити після перемоги Міжмор’я – союз країн Балтії, Польщі, України. Чому?

– Я бачу цей союз більше життєздатним і цілеспрямованим. Можна, звичайно, спробувати побудувати одну Європу. Або, як Черчилль пропонував, Об'єднані Штати Європи. Але практика показує, що це дуже далеко. Буде якась Угорщина, умовна Греція, які тягнутимуть донизу.

А в ідеї Міжмор’я є культурно дуже близькі народи: поляки, українці, білоруси, балтійці.  Ми колись були одною державою Річчю Посполитою. У нас – спільні інтереси, схоже світосприйняття, спільні проблеми, економічний потенціал і регіон. Ми можемо бути на противагу основним локомотивам Західної Європи – Німеччині і Франції. 

І є загроза зі сходу. Для Німеччини Росія – вже не така загроза. І для Португалії. Я нікого не ображаю, просто це для них далеко. Для Угорщини теж, в принципі, Росія не така і погана, попри 1956 рік у Будапешті.

А для поляків або балтійців – інакше. У них є розуміння, що вони наступні. Є розуміння спільного подальшого економічного розвитку. Цей потенціал та розуміння загрози треба об'єднувати.

Війна з Росією – епохальна подія, яка покаже, як все буде розвиватися. І якщо буде новий союз, то на мою суб'єктивну думку, таке Східне Міжмор’я відіграватиме одну з вирішальних ролей у військово-політичному та економічному майбутньому світу.

– Після нашої мілітарної перемоги від Росії все одно виходитиме імперська загроза?

– Від Росії завжди буде виходити імперська загроза, допоки вона не буде денацифікована за прикладом Німеччини після Другої світової.

– І це для вас є визначенням повної перемоги?

– Так. Німців змогли переломити. Німеччина після цього є загрозою існування миру в Європі? Ні. То що потрібно зробити з Росією?

Всі цього бояться і не хочуть. Тому що буде маса нових державних утворень, економічний колапс, проблема з біженцями. І особливо всіх непокоїть статус російської ядерної зброї. Тож більшість світових лідерів побоюються повного падіння і розчленування Росії.

Але допоки існуватиме Росія, для нас існуватиме загроза зі сходу. Як говорив Катон, Карфаген має бути знищений.

Читайте також: Репортаж | "Сміливість заразна". Три дні з 3 штурмовою бригадою, яка воює під Бахмутом: фото, відео