"Росіяни готують неприємні сюрпризи", – командувач Нацгвардії Олександр Півненко

Росіяни готують для Сил оборони "неприємні сюрпризи" на неочікуваних напрямках. Можливо, вони матимуть певні досягнення і зможуть виконати 10-15% своїх цілей, каже LIGA.net командувач Національної гвардії України Олександр Півненко.

На українську армію очікують кілька непростих місяців наступу росіян, додає він. Але стратегічної перемоги їм це не дасть: "Зараз вони не принесуть таких проблем, що командувачі Сил оборони бігатимуть в паніці і не знатимуть, що робити. Ми готуємось".

Головне, щоб була достатня кількість добре підготовленого особового складу, наголошує командувач. А для цього потрібно і нарощувати темпи мобілізації, і активніше працювати із рекрутингом, і змінювати сприйняття військової служби, якої зараз люди просто бояться.

Наскільки гостро відчувається брак людей та озброєння у війську, як у Нацгвардії працюють з особовим складом та чого очікувати від літнього наступу росіян – LIGA.net розповів командувач Національної гвардії, бригадний генерал Олександр Півненко.

"Готують погані сюрпризи". Що відбувається на фронті

- У вас є якесь внутрішнє відчуття щодо того, коли ситуація з мобілізацією і брaком військових може стабілізуватися?

- Моє суб'єктивне бачення – влітку. Або коли противник посилить наміри просування вглиб України на інших напрямках.

- Ви про спроби взяти Харків? Чи це щось інше?

- Можливо – про Харків. Можливо – про Суми. Можливо – про Запорізький напрямок. Часів Яр для них – це теж важлива історія. Вони про нього не забудуть. Ми це знаємо.

Якщо вони почнуть реалізовувати наміри, буде новий сплеск спротиву, розуміння загрози і більше добровольців. Так влаштоване наше суспільство: що більше тиснуть, то більше згуртовуємось.

- На початку весни озвучувались прогнози, що у травні росіяни вийдуть на оперативну паузу, щоб відновити сили. A ми отримаємо шанс просунутися. Зараз схоже на те, що паузи не буде?

- А навіщо вона росіянам? У них мобілізація йде повним ходом. 30 тисяч людей на місяць вони збирають спокійно. Не відчувають фактично втрат людського ресурсу і техніки.

Але якщо ми дамо їм два-три роки на відпочинок, вони відновляться і ввалять по Україні з новою силою. Шлях розвитку України буде нагадувати ізраїльський, враховуючи нашу специфіку.

З військового напрямку ми вже не зійдемо. Інакше вони потихеньку, тактикою повзучого наступу, будуть забирати Україну по два-три метри. І через 20 років зжеруть нас повністю.

Питання ж не в тому, який у них лідер. Там проблема з їхнім баченням. В них нічого не буде, але радітимуть, що мають ядерну зброю, можливість знищувати. Для них навіть не стоїть питання – українців, поляків чи ще когось. Просто поки що по телевізору ще не дали команди, що якась інша країна є ворогом РФ.

- Все-таки, щодо планів наступу росіян. Багато і впевнено говорять, що вони можуть знову спробувати захопити Харків…

- Можуть. Але не вийде. Вони здатні діяти лише класично. Два-три напрямки відволікаючі й один – основний. Однак для Харкова ця історія буде тяжка тим, що постійно триватимуть спроби знищити об'єкти критичної та цивільної інфраструктури.

- Безпілотники – це топтема для всіх підрозділів Сил оборони?

- Для всіх. Зараз це вже війна дронів. Поки паритету у росіян з нами немає. У нас є серйозні бомбери, типу Heavy Shot чи Баби Яги, які носять серйозні заряди. В цьому напрямку ми лідируємо.

Так, у них з’явилося багато FPV-дронів, але ми також нарощуємо кількість. Нацгвардія налагодила власне ефективне виробництво дронів. Плюс, бригади на своєму рівні відпрацьовують – всі мають людей, які майструють, перепрошивають, роблять боєприпаси.

На деяких напрямках до 70-80% бронетехніки противника знищують саме дрони. Є підрозділи Нацгвардії, які працюють виключно з дронами, тож їхні результати – знищена російська техніка на мільйони доларів. Але все вирішують люди.

У нас є батальйонно-тактична група, яку створили з певних підрозділів бригад оперативного призначення. Вона добре себе проявляє на одному з напрямків, успішно відбиває всі наступи противника. Мало того, ще й відбиває у противника певні території.

Це вже – віртуозність командирів.

- Наскільки гостро в НГУ стоїть питання снарядного голоду?

- Порівняно з росіянами – завжди гостро. Не скажу, що зараз ситуація дуже критична. Хоча досі важка.

Але фронт не валиться. На деяких напрямках, коли командири нормально планують, є й просування. На інших люди потребують підтримки командування: що вони не кинуті напризволяще. До них необхідно їздити, спілкуватися. Нагороджувати, коли вони проявляють себе у бою. Це для них дуже важливо.

- Питання корупції. В НГУ до великого вторгнення було чимало гучних скандалів. Тепер вони просто не виходять назовні?

- Йдеться не про те, виходять вони чи ні. Ми їх не приховуємо. Можуть бути певні історії, але ми постійно працюємо із цим.

- Що це означає?

- Я працюю зі своїми логістами. Вони працюють з командирами військових частин. Є державні і законодавчі механізми, які ми запровадили для цього. Є антикорупційні підрозділи, які бачать і прогнозують ризики, і ми нейтралізуємо їх на початковому рівні.

- А що входить до цих ризиків?

- Закупівлі – завжди погана історія. Тут просто легше не закуповувати, ніж закуповувати. Бо так чи інакше можуть бути певні ризики. Ми все максимально контролюємо. Тому що я хочу жити в Україні. Мені соромно буде перед собою, якщо під моїм командуванням якісь схеми будуть існувати. Якщо були певні негативні випадки – їх передали в ДБР, все відпрацювали.

Я – бойовий офіцер. На цій війні загинуло багато моїх друзів і підлеглих. Я не хочу "замазуватись" у сумнівних історіях. Тому всіх попередив: не дай Бог хтось у щось вляпається – є закон, ухвалюватиму кадрові рішення. Я не збираюсь занижувати рівень Нацгвардії і когось прикривати. У мене щодо цього немає друзів.

- Військові аналітики кажуть, що літній наступ росіян може стати великою проблемою для Сил оборони. Чого ви очікуєте?

- Значною проблемою наступ росіян був у лютому 2022 року, коли ми не були готові до проникнення противника вглиб країни. Але ми швидко перелаштувались на багатьох напрямках. Провели серйозну харківську операцію, росіяни залишили Київ і Херсонщину.

Росія не зможе забрати ні Запоріжжя, ні Харків. Навіть якщо в напрямку Києва спробують щось – це демонстраційні дії. Хоча я очікую певних труднощів. Натиск буде – вони намагатимуться просунутися вперед, де зможуть. Ми перемістимо лінії зіткнення та підрозділи, застосуємо резерви. Будемо відпрацьовувати артилерією з FPV-дронами. Всіма засобами знищувати.

- Наскільки нам вистачає резервів?

- Щоб розуміти, що цього року противник не виграє. Не можу сказати, що для них все буде погано. Можливо, вони матимуть певні досягнення. Можливо, зможуть виконати 10-15% своїх цілей.

Але це не буде стратегічна перемога.

А от після цього вони будуть думати, що далі. Тому що, образно, на другий такий "постріл" в них теж не вистачає боєприпасів.

Без мобілізації – не буде ротації. Як це зробити

- Збройним силам не вистачає людей. Нацгвардія це теж відчуває?

- Ми ж завжди відображаємо Збройні сили, тільки в менших пропорціях. Брак людей є, оскільки триває повномасштабна війна.

Не буде мобілізації – не буде ротації. Без неї люди виснажуються. Жоден підрозділ не може два-три роки воювати в обороні. Особливо якщо стоїть на напрямку, який цікавий противнику. 

Повноцінна ротація стане можливою, коли буде мобілізація. Зараз ми це робимо і завдяки внутрішнім переміщенням та рекрутингу. У нас є дуже непогані історії з рекрутингу в бригадах наступу.

- Коли Гвардія наступу тільки формувалась, її наводили як приклад успішного залучення людей до війська, – хоча тоді вже здавалось, що добровольці закінчуються. Чи реально повторити цей ефект?

- Ми спробуємо. Але вже безпосередньо цим займаються самі бригади. Є плани, як це відроджувати. І проводимо роботу з платформами з пошуку роботи. Нацгвардія сьогодні – один із найбільших роботодавців, якщо говорити більш цивільними термінами.

Люди повинні нам довіряти. Знати: якщо вони приходять в бригаду Нацгвардії, там навчать, врахують характер та заберуть на такий напрямок роботи, де людина принесе найбільшу користь. Нема сенсу просто гнати [на лінію фронту], щоби перекрити якийсь напрямок, відправляти туди всіх. Так не працює.

- З ваших слів виходить, що ідея рекрутингу вам більше імпонує.

- Звісно. Буде довіра – вони будуть до нас іти.

- Рекрутинг здатен замінити мобілізацію?

- Так, але не зараз. Це має відбуватись паралельно. Система не може швидко перебудуватись. Думаю, за кілька місяців ми побачимо збільшення кількості людей, які хочуть приходити до війська.

На жаль, з інформаційними спецопераціями противник теж працює постійно. Цей негатив дає свій результат, люди просто бояться йти в армію. Вони думають, що вже завтра їх без підготовки кинуть кудись на складний Авдіївський напрямок, і вони там загинуть.

Країна має перейти на військові рейки. Вона вже переходить.

- Маєте на увазі, що треба більше людей залучати до війська?

- Що треба все повністю змінювати. У всій системі. Кожен має розуміти, що від нього залежить, збережеться ця країна чи ні. Кожен має мати напрямок, де він зможе допомогти військовим та обороні.

Війна триватиме. Тим чи іншим способом. Поки ми не відіб'ємо у росіян бажання лізти на нашу територію, нічого не закінчиться. Щоб відбиватись від них, потрібні сили. Потрібна підготовка. Потрібно, щоб люди розуміли: у мобілізації нічого страшного немає – тебе навчать, подивляться на твої вміння і дадуть тобі напрямок роботи.

"Сирський – системна людина". Що війна змінила в НГУ 

- В інтерв’ю перед призначенням ви казали, що багато чого змінили б у Національній гвардії, якби була можливість. Можливість з’явилась понад дев’ять місяців тому. З чого почали зміни?

- Перше, що мене хвилювало – бойова та спецпідготовка підрозділів. Ми збільшили кількість навчань у чотири рази. Створюємо нові навчальні центри, збільшуємо їхні спроможності. Якби їх сформували ще у 2008-2009 роках, було б легше. Ми були б більш готові до війни.

Хоча вже тоді в планах Росії були і Крим, і інші території. Зараз лишалося б налагодити лише комплектування підрозділів та працювати напрямках, щоб забезпечити озброєнням, військовою технікою, FPV-дронами, засобами РЕБ, боєприпасами.

Вже понад 10 країн допомагають у навчанні гвардійців, від індивідуальної до колективної і спеціальної підготовки. Розвиваємо сержантський корпус – роль сержантів в арміях НАТО досить важлива. Це та ланка, що безпосередньо працює з бійцями.

Протягом 2023 року завдяки партнерам підготовлено близько 350 військовослужбовців рядового та сержантського складу.

- Розкажіть детальніше – як готуєте?

- Через ТЦК і рекрутинг набираємо людей і розподіляємо їх у навчальні центри. Там даємо базову підготовку. Це – п'ять тижнів.

Потім відправляємо особовий склад до підрозділів, де вони проходять колективну підготовку і злагодження. Або готуємо за спеціальними напрямками, якщо хтось для себе вибирає, чи хоче він, наприклад, керувати дронами, чи бути снайпером або танкістом.

У нас більше ніж 500 мобільних і стаціонарних вогневих груп, які працюють задля посилення ППО держави. Це теж напрям підготовки, який має свою специфіку, якої не було до 2022 року. Але тепер вони збивають і "шахеди", і крилаті ракети, і літаки.

Інший вкрай важливий напрямок роботи – це розмінування. У нас 50 груп розмінування, які залучені до очищення сільськогосподарських земель, населених пунктів, ліній електропередач і доріг. Лише з початку повномасштабного вторгнення вони виявили та знешкодили 38 000 вибухонебезпечних предметів: від протитанкових мін та нерозірваних снарядів до мінних пасток і обстеження навіть трофейної техніки. Їхня підготовка, безумовно, має бути ретельною.

- Введення до Ставки змінило ваше сприйняття війни?

- Більше змінилося розуміння, як працює країна під час війни. Побачив, що дійсно багато роботи проводиться.

Сама війна для мене була зрозумілою. Росія має єдину ціль – знищити Україну. Наша задача – втриматись і підготувати особовий склад. Скільки б не було дронів, технологій, новітніх розробок, якщо люди не навчені – їх виживаність на полі бою зменшується.

- Як відбувається ваше спілкування з президентом Зеленським?

- Я підпорядкований міністру внутрішніх справ (Ігорю Клименку. – Ред.). Є вертикаль, згідно з якою ми працюємо.

- Напряму ви не комунікуєте?

- Ні.

- А із новим секретарем РНБО Олександром Литвиненком?

- Я взаємодіяв із ним на напрямках, коли він був головою Служби зовнішньої розвідки. Зараз це вже не моя історія. Є міністр.

- Спілкування з військово-політичним керівництвом у вас відбувається виключно через міністра?

- Я командувач Нацгвардії – підрозділів, які виконують завдання на фронті і мають правоохоронні функції. Прямою комунікацією займалися посадові особи в межах своїх повноважень.

Є голова МВС. Він дуже підтримує НГУ. Зокрема – у питанні соціального захисту людей. Наприклад, тих, хто виходить з російського полону. На сьогодні вже звільнено 681 гвардійця, більшість залишаються на службі. З лав НГУ звільнилось до 30 військовослужбовців, ми з ними підтримуємо зв'язок, пропонуємо працевлаштування. Це в першу чергу посади у підрозділах соціального забезпечення, інструктори у навчальних центрах.

- Як зміна командування ЗСУ позначилась на Силах оборони?

- Я знаю головкома Сирського особисто, виконував завдання під його керівництвом на Харківщині, в Бахмуті. Це – системна людина. Але він не боїться новітніх технологій і готовий впроваджувати їх у Збройних силах. Я бачу серйозну реструктуризацію ЗСУ, їхніх підходів. Вони створюють резерви. Проводять аудит підрозділів, посилюють бригади, які утримують небезпечні ділянки.