Хто вкладає у вуха Трампу думки щодо України – все стало очевидним

Трамп знову заговорив. Біда. Трамп знов наговорив купу трампоніни.

Усе наче стандартно. Навіть океан біля берегів Одеси. Хоча останнє просто наслідок того, що в американців будь-яка солона вода – то океан. Що таке море, вони просто не знають.

Але то таке.

Так от, стандартна мішанина з російської пропаганди. Про вибори в Україні, про велич Росії.

Але був новий цікавий момент. Це його розповідь про те, що Зеленський на перший зустрічі з Путіним відразу заявив йому, що хоче повернути Крим і вступити в НАТО. Цікаво, коли ж це могло статися, якщо Зеленський зустрічався із Путіним всього лише раз, у Нормандському форматі. І навряд чи там взагалі могла статися така розмова. Тож, це фантазія. Але чия? Не Трампа ж. І це ж щось новеньке.

Тож, звідки це? І пам’ятаємо, що Трамп каже ті думки, які останні почув. Хто останній захопив його вухо, той і царює в його голові.

І тоді ми розуміємо, як проходить розмова Віткоффа і Дмитрієва. Дмитрієв йому певно каже: "Так, друже. Дійсно, війна – це погано. І ми дуже не хочемо воювати. А хочемо торгувати. Особливо з вами. Ми б з вами так торгували, що ви були б у шоку. Ми б вам 100 млрд віддали просто заради того, щоб побачити вашу посмішку. Ось так би ми з вами торгували. І ми не хотіли воювати від самого початку. Але той клятий Зеленський прийшов і спровокував нас. Він спровокував Путіна. Прийшов і заявив Путіну, що завтра вступить у НАТО і забере Крим. І ми вимушені були почати війну".

І Віткофф, за чебуреком, купився на це. А потім розповів Трампу. І Трамп тепер ходить і розповідає це всім навколо. Не розуміючи, що стало причиною нападу. А отже, не усвідомлюючи, що, прибираючи зі столу НАТО, він не усуває проблеми, що спровокували війну. І поряд немає нікого, хто міг би захопити його вухо і пояснити.

Та ще й думає, що зараз лише Зеленський стоїть між ним і Нобелівською премією миру, а разом з нею й тими самими 100 млрд доларів, котрі йому пообіцяв Путін. У якого дуже добре виходить доносити свої думки до вух Трампа.

Цікаво, що Путін і його компанія стариганів зросли у світі радянської пропаганди. Де американці показувалися жадібними, ненаситними комерсами, які тільки й думають, як би вибити зайвий цент із простого народу. А ще просто мріють заграбастати ресурси самої Росії.

І от коли вперше за 100 років до влади в США прийшов саме такий тип, наче списаний з радянської пропаганди, наче герой дитячої книжки "Незнайко на Місяці", то саме з таким президентом США росіяни можуть домовитись. І залюбки готові підкуповувати його власними ресурсами. Парадокс чи ні. Але факт.

Якщо Рейган вважав, що СРСР – імперія зла, то для Трампа – це імперія добра. І цього добра там так багато, що хочеться собі урвати шматочок.

І саме з таким президентом США ми маємо справу. І ще три роки будемо мати справу.

І добре лише, що Трамп – це не вся Америка. Що він вимушений враховувати й суспільну думку, що дуже проукраїнська. І думку істеблішменту.

І, може, завтра чи післязавтра він скаже щось інше. Коли хтось інший добереться до його вуха.

А досвід перемовин у питанні корисних копалин каже, що Трампу можна і треба казати "ні".

Оригінал