Війна, точніше супутні процеси, створюють ризики для просування китайських інтересів та торгівлі у Східній Європі. А загрози масштабування конфлікту, що створюються Росією, і зовсім небажані.

З іншого боку, втягнувшись у війну проти України, Росія позбавляє себе статусу глобального гравця, супердержави. Якщо ще рік тому амбіції Кремля спиралися на тези про силу російської армії та функціонал РФ як ключового постачальника вуглеводнів у Європі, то сьогодні ситуація змінилася.

Росія стрімко втрачає вплив навіть на ті регіони, де ще нещодавно була "ключовою" зовнішньою силою: Центральна Азія, Кавказ. Навіть Білорусь і ту Китай обережно витягує ближче до себе. А візит Сі до Москви остаточно підтвердив — у партнерстві КНР та РФ останній відводиться роль залежного, молодшого партнера.

Літня кампанія на фронті покаже, наскільки залишилася сильною російська армія. Часткові заміри Китай провів, погодившись на масштабні спільні навчання на Далекому сході. Там, мабуть, у Росії не все пройшло гладко, адже командувача Тихоокеанського флоту змінили через тиждень після завершення маневрів. Залишається верифікація на українському фронті. І якщо РФ зазнає поразки, то кремлівська верхівка, прагнучи знайти опору, стане ще більш поступливою китайським пропозиціям. Відтак Пекін найімовірніше займе вичікувальну позицію.

Друга причина вичікування — процеси в самій Україні. Припинення вогню "тут і зараз" не сприйме ні керівництво країни, ні суспільство. І наполегливість у цьому питанні буде лише шкідливою для китайських інтересів, оскільки ускладнить реалізацію планів повоєнного "входу" до регіону.

Третя причина. Згадуємо поїздку президента Бразилії до КНР, його подальші пропозиції щодо створення "групи держав-посередників" для забезпечення переговорного процесу щодо України. Сюди додамо французько-китайські консультації з тієї ж теми.

З точки зору посилення власної ролі у світі, Китаю вигідно на даному етапі працювати над створенням такої "коаліції". Її формальна поява без початку переговорного процесу, природно, неможлива, а ось підготовчий етап пройти можна і потрібно зараз.

Четверта причина. Ідеальний варіант для КНР – це, щоб до неї звернулися з проханням про участь у процесі. Бажано європейські держави та (або) США. Формальне чи неформальне звернення — ролі не грає. А це можливо, знову таки, лише після літньої кампанії на фронті.

І, нарешті, п'ята причина. Росія грає роль міжнародного хулігана, який розхитує світопорядок. США та КНР є вигодоотримувачами процесу — вони створюватимуть новий. І для Пекіна ідеальний варіант — розмова не лише про Україну (за участю України, до речі), а розмова на глобальні теми зі США (тут уже без третіх сторін). Така поки що не починається.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
китай та росія