Контрповістка для Байдена. Чи не став Володимир Путін жертвою власної пропаганди
Перед зустріччю в Женеві, Володимир Путін готує для Джо Байдена свою контрповістку. Він має намір пред'явити йому зустрічні звинувачення у придушенні інакомислення.
"Відомі події на початку року, коли протестувальники зайшли в Конгрес, – міркував днями президент Росії. – Добре це чи погано? Напевно, нічого доброго в цьому немає. Але це ж не просто грабіжники і погромники. Люди прийшли з політичними вимогами, адже правда? Так. Затримано було 450 чоловік, всі вони знаходяться під кримінальним переслідуванням. 70 були затримані відразу ж, 31 з них до цих пір знаходиться під арештом. На підставі чого? Хто-небудь нас інформує про це? Ні. Але ж мова йде про політику. Багатьом з них пред'явлені дуже жорсткі звинувачення, пов'язані чи не зі спробою державного перевороту. Чому?".
Ніколи не знаєш, чи вірить Путін сам в те, що говорить. Але звідки взявся цей конкретний наратив? За три дні до президента аналогічну заяву зробив міністр закордонних справ. "Так, звичайно, будемо готові обговорювати всі, в тому числі і ті проблеми, які в Сполучених Штатах існують, – сказав Сергій Лавров. – Ну, наприклад, з цікавістю стежимо за переслідуванням тих осіб, які звинувачуються в заворушення 6 січня цього року. Там багато дійсно цікавого відбувається, в тому числі з точки зору прав людини, з точки зору прав опозиції ... "
Ще раніше, на початку лютого, "серйозну розмову" на цю тему обіцяла Вашингтону офіційний представник МЗС Марія Захарова: "Викликає серйозну стурбованість кампанія переслідування учасників так званого штурму Капітолію 6 січня цього року і взагалі всіх незгодних з підсумками останніх президентських виборів. .. Відпущені під заставу або домашній арешт лише кілька десятків обвинувачених. Щодо решти здійснюється жорсткий пресинг, включаючи обробку родичів і знайомих, примушення давати "потрібні" свідчення ".
Відмотаємо плівку до ще більш ранньої дати. 17 січня експерти RT Юрій Рогулев і Олександр Асафов не сумніваються: "Прокурори напевно знайдуть" докази "планувався збройного повстання", люди "потраплять під каток американської правової машини", їх доля "буде незавидною".
Первинна реакція в Москві на події 6 січня у Вашингтоні була іншою.
Голові комітету Держдуми з міжнародних справ Леоніду Слуцькому захоплення Капітолію нагадало кольорові революції. Він сказав тоді: "Бумеранг" кольорових революцій ", як ми бачимо, повертається в США". У той же день те ж саме про кольорові революції повторив колишній нацбол, дисидент і політв'язень, а нині колумніст RT Сергій Аксьонов, додавши, що "глибокий розкол Америки, який не загоюється, ... нам на руку". А незабаром в теорію бумеранга революцій увірував Дмитро Медведєв.
Але тут засідка: якщо штурм Капітолію – кольорова революція або її передвістя, то, значить, штурм був не так званим. Тому перспективнішою визнана інша теорія – звірячої розправи над вільнодумцями. З привабливою відвертістю її недавно застосував віце-спікер Ради Федерації Костянтин Косачов. Він передбачив, що у справі про штурм "вердикти будуть вельми жорсткими", і в цьому відношенні "російське законодавство виглядає більш ліберальним", адже в Росії бунтівники отримують "до п'яти-семи років, а не 40-60, як в Америці".
Нам в США, що стежили за подіями 6 січня в прямому ефірі, штурм "так званим" не здався. Ні в Москві, ні в інших містах Росії ми нічого подібного не бачили. Але у президента Путіна інші відомості.
Громадська думка в Росії і за її межами давно задається питанням: чи не став Путін жертвою власної пропаганди? Це питання про яйце і курку. Але при такій сервільною експертизі легко уявити його в ролі старого португальського диктатора Антоніу Салазара. На схилі років той був за станом здоров'я відсторонений від влади, але перебував у цілковитій ілюзії, що як і раніше править, і збирав у своїй лікарняній палаті кабінет міністрів. Щоб підтримати стан блаженного невідання, спеціально для Салазара видавали в одному екземплярі газету. А поки кремлівський агітпроп видає португальську газету для нас усіх.
Спеціально для Радіо Свобода
