Маятник Трампа: чому варто стежити не за словами, а за діями президента США

У другій половині березня, коли Україна жахнулася раптової любові Трампа до Путіна, я написав для Ліги два тексти. Перший стосувався того, чи зможе ця парочка зруйнувати світовий порядок, у другому розглядалося питання про характер їхніх стосунків.

Я наполягав, усупереч загальним алармістським настроям, що Трамп і Путін – не союзники, а ситуативні партнери. З різних причин, але вони однаково прагнули переглянути місце своїх країн у глобальному ладі, і саме тому складалося враження про синхронність їхніх дій. Однак уже тоді мені було зрозуміло, що це – тимчасове явище. Як дві баранячі голови не влізуть в один казан, так двом лідерам не поділити Землю.

Вся новітня історія російсько-американських відносин нагадує маятник – від беззастережної любові на початку до безкомпромісної ворожнечі наприкінці (лише Байден одразу почав з протистояння). Питання було лише в тому, коли саме настане цей перелам. У найгіршому випадку на це могло піти два роки, і за цей час Путін завдав би Україні непоправної шкоди. Однак, судячи з усього, "медовий місяць" двох президентів закінчився.

І хоча коливання маятника Трампа, напевно, ще не припиняться, амплітуда тепер серйозно зсунулася в український бік.