Від любові до ненависті один крок. Потрібно просто піти війною на сусідню країну
Французький актор Жерар Депардьє, відомий своїми симпатіями до російського президента Володимира Путіна, засудив вторгнення в Україну, яке він назвав "божевіллям", "шаленим і неприпустимим ексцесом" Путіна. Така реакція артиста, який ще недавно заплющував очі на дії російського президента, стала явною несподіванкою для Кремля.
Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков зазначив, що Депардьє просто не розуміє, що відбувається. "Через те що він не зовсім занурений у політичний порядок денний, не розуміє, що сталося в Україні у 2014 році, він не розуміє, що таке мінські домовленості, що таке Донецьк та Луганськ, він навряд чи розуміє, що таке бомбардування мирних людей, він навряд чи знає про націоналістичні елементи", – зазначив чиновник.
Зовсім недавно у Москві саме запевняли у протилежному: що Депардьє все розуміє. Дали акторові російське громадянство, дарували квартири, запрошували займатися виноробством.
Депардьє став такою самою ілюстрацією міфу про "російські цінності", як відомі західні діячі культури, яких приймали в Радянському Союзі. І коли ці люди починали казати правду, радянські пропагандисти негайно оголошували їх ворогами.
Думаю, Депардьє якраз багато зрозумів саме зараз, коли увімкнув телевізор і побачив зруйновані російськими військами українські міста. Або коли зустрівся з українськими біженцями – жінками та дітьми, які тікають від російських атак. Або коли прочитав у газетах про знищений Маріуполь.
Якщо просто маєш очі, точно побачиш, хто влаштовує "бомбардування мирних людей". І жодній російській пропаганді ти вже не повіриш. Так, ще недавно, навіть після російського нападу в Криму та на Донбасі, можна було вдавати, що ти віриш в історії про "українських нацистів" і "повстання шахтарів".
Але після того що сталося за останній місяць, людина, яка продовжує підтримувати Путіна, ризикує не лише репутацією. Вона ризикує своїм психічним здоров’ям. Тому що навіть найцинічнішій, найсамозакоханішій людині не хочеться говорити самій собі, що вона може не помічати злочинів, убитих жінок і дітей, зруйнованих міст.
Ким потрібно бути, щоб не помічати такого жаху?
Тому втеча Жерара Депардьє – лише символ того, що від Путіна починають розбігатися недавні шанувальники його політичних "талантів" та "захисту традиційних цінностей".
Традиційні цінності виявилися в результаті бомбардуванням житлових кварталів, пограбуванням, мародерством, зґвалтуваннями, вбивствами мирних жителів – цілою низкою воєнних злочинів, яким немає виправдання. Політики, громадські діячі, діячі культури, які не відмежовуються від Путіна і не засуджують його, виявляються справжніми співучасниками цих злочинів.
Хто захоче такої долі?
