Переговори провалилися. Ключове питання – де взяти фінансування, щоб не перетворитися на Зімбабве

Переговори в Москві. Чому час почати говорити про фінансування України до 2030 року.

Переговори закінчилися нічим. Точніше, сторони, виходячи зі слів Ушакова, обговорили фінансові й, можна припустити, санкційні питання майбутньої угоди.

Тут нема що багато писати – це було прогнозовано, оскільки американці на переговорах в Маямі не педалювали територіальне питання, яке є базовим і для Трампа, і для Путіна.

Схоже, американці, справді, дещо змінили стратегію: спочатку вони обговорять з росіянами все важливе для них, а потім нас дотискатимуть по територіях.

Окремо ще раз треба звернути увагу на Китай. Напередодні зустрічі Кушнера-Віткоффа з Путіним, в Москву завітав Ван І й щось передав Шойгу. Що він передав, можна лише здогадуватися. Але це точно було "зондування російської позиції" на предмет того, наскільки росіяни у своїх торгах із США готов далеко зайти в питаннях співпраці щодо Північного шляху і копалин Арктики (вуглеводні й рідкоземи).

Також не слід забувати про візит Макрона в Китай, де обовʼязково говоритимуть про безпекові гарантії для Європи й про Україну в цьому контексті.

Що має нас непокоїти вже зараз? Базове питання – гроші. І не лише на 2026 рік, а загалом на наступні п'ять років щонайменше.

Якщо ми йдемо за сценарієм прискорення закінчення війни (якщо США та РФ домовляться), єдиними гарантіями нашої безпеки можуть бути гарантії нашого фінансування і продажу зброї. А про це взагалі ніхто, схоже, не говорить. Ані 28 пунктів Віткоффа, ані зменшений варіант, напрацьований у Швейцарії, взагалі не про це.

А без зовнішніх грошей – ми Зімбабве.

Оригінал