Повернення Криму до України: ключові виклики перехідного періоду

Ми живемо в період турбулентності та викликів, що виникають як усередині держави, так і на світовій арені. Водночас бачимо, наскільки складною й чутливою залишається тема Криму в публічному дискурсі.

Україна послідовно й чітко артикулює: деокупація Криму — невідворотна.

Боротьба за це відбувається у різних вимірах — дипломатичному, правовому, інформаційному, військовому. Розблокування Чорного й Азовського морів, дипломатичні зусилля, робота міжнародних судів, діпстрайки вглиб Криму — все це частини нашої боротьби за Крим.

Як неодноразово наголошував президент України, ми ніколи не визнаємо Крим частиною РФ. І хоч для багатьох сьогодні обговорення теми Криму, робота над стратегіями для тимчасово окупованих територій може здаватися далекою перспективою, я переконана — це необхідна підготовча робота. Робота заради майбутнього. Заради тих, хто залишився в окупації. І заради України — вільної, безпечної, демократичної.

Одне з найскладніших питань, пов’язаних із деокупацією територій — це виклики, які несе період після їх деокупації. Те, що називається "перехідним періодом".

Цей період турбує багатьох мешканців Криму. Час, проведений під російською окупацією, змінив життя сотень тисяч людей, залишивши за собою чимало викликів і невизначеностей.

Як виглядатиме цей перехідний період? Чого очікувати кримцям після повернення півострова під контроль України?

На щастя, державними органами вже було напрацьовано низку документів і стратегій, що стосуються цього періоду. Це, зокрема, й затверджена президентом України Стратегія деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території АР Крим і міста Севастополя.

Виклик 1: Відновлення влади й адміністративного управління

Перше завдання після звільнення Криму – це відновлення української влади й управління.

На початковому етапі після звільнення Криму, аналогічно з іншими деокупованими територіями, будуть створені військові адміністрації. Це необхідний крок, оскільки після тривалої окупації потрібно буде відновити роботу державних органів і почати надавати адміністративні та соціальні послуги, забезпечити громадський порядок і стабільність на цих територіях.

Згодом їх замінять військово-цивільні адміністрації, а пізніше – місцеві органи самоврядування після проведення чесних виборів.

Але повернення до нормального цивільного життя вимагає поступовості: повноцінного функціонування заново створених правоохоронних органів, судової системи й органів місцевого самоврядування.

Один із головних викликів – це формування команди відповідальних управлінців, які не будуть скомпрометовані співпрацею з окупаційними структурами. Такі люди є, їх не достатньо, але вони навчені в межах розроблених освітніх програм. Однак завжди існує потреба навчати нових фахівців.

Важливо також забезпечити прозорий процес призначення нових керівників, які матимуть довіру місцевих громад і не будуть скомпрометовані співпрацею з російськими окупантами.

До речі – про це.

Виклик 2: Правосуддя та відповідальність

Одним із головних страхів кримців є можливе покарання всіх без винятку за співпрацю з окупаційними органами. Мовляв, Україна буде переслідувати всіх, хто користувався послугами російської окупаційної адміністрації в Криму, чи вів, наприклад, підприємницьку діяльність. Цей страх активно підживлює російська пропаганда, але реальність зовсім інша.

Відновлення справедливості дійсно є одним із найбільших викликів — і найбільших запитів суспільства. Ми маємо покарати винних у злочинах проти України та її населення.

Однак Україна чітко розуміє: не всі мешканці Криму є зрадниками чи особами, які займалися колабораційною діяльністю.

Це підтверджується і соціологічними опитуваннями, де респонденти підтримують і розмежовують відповідальність, виступають за покарання саме для топуправлінців і чиновників, суддів, силовиків і працівників ЗМІ, які співпрацюють з окупаційною адміністрацією.

Відповідно до міжнародних практик і нашого власного досвіду, ми будемо використовувати підхід ретельного розгляду й пошуку винних, а не презумпцію винуватості лише за сам факт проживання в Криму. Важливо забезпечити принцип індивідуальної відповідальності, щоб уникнути колективного покарання і підтримати громадян, які не співпрацювали з окупантами.

Питання отримання російських "паспортів", а фактично — окупаційних "аусвайсів" — взагалі не про "винуватість" за щось і не про здійснення якогось злочину. Ми розуміємо обставини, в яких вони були отримані.

Утім, заходи з пошуку та притягнення до відповідальності злочинців однозначно відбуватимуться, і тут, навпаки, буде потрібна допомога місцевих мешканців.

Основна увага приділятиметься тим, хто обіймав керівні посади в окупаційних адміністраціях, свідомо поширював окупаційні й колонізаторські політики, брав участь у воєнних злочинах або здійснював репресії проти українських активістів.

Україна має на меті знайти й винести справедливе покарання щодо усіх, хто вчиняв найтяжчі злочини згідно з міжнародним правом: убивства й поневолення наших громадян, депортації, тортури, утискання людей за расовою та релігійною ознакою тощо.

Окрім цього, планується створення механізмів перевірок (ще їх називають "люстрація") — тобто створення обмежень щодо зайняття державних посад особами, які були дискредитовані співпрацею з окупаційними адміністраціями з метою не допустити впливу Росії на процеси відбудови й відновлення.

Виклик 3: Соціальний захист і підтримка населення

Понад десятиліття окупації принесло багато соціальних проблем: втрата житла, вимушена зміна роботи, політичні переслідування, примусова мобілізація до армії РФ. Ці питання будуть вимагати уваги держави, і держава надасть підтримку постраждалим від окупації людям — настільки швидко, наскільки може.

Україна вже зараз намагається піклуватися про тих, хто постраждав від російської агресії: підтримує внутрішньо переміщених осіб, допомагає цивільним заручникам і тим, хто змушений був тікати від окупації, забезпечує доступ до освіти постраждалому населенню. Це наша спільна відповідальність — відповідальність держави перед своїми громадянами.

Після звільнення Криму буде оперативно вирішуватися питання надання медичної та психологічної допомоги постраждалим, відновлення соціальних виплат, реінтеграції населення в український інформаційний і культурний простір. Україна, за підтримки міжнародних партнерів, буде надавати допомогу в усіх цих аспектах.

Особливу увагу буде приділено громадянам, які зазнали політичних переслідувань.

Виклик 4: Документування та верифікація документів громадян

На жаль, окупація змусила багатьох людей отримати російські паспорти. Це реальність.

Ми розуміємо, що це була російська політика примусової паспортизації, що є порушенням міжнародного права. Але розуміємо, що багато людей не могли отримувати необхідні послуги чи просто жити без цього фіктивного "аусвайса", бо цього не дозволяла Росія.

В окупації без цих документів неможливо працювати, підтримувати родину, вчитися або отримувати медичну допомогу.

Україна визнає, що ці паспорти були отримані під тиском, і відповідно відповідальність за їх отримання не передбачена.

Документування громадян, які проживали на тимчасово окупованій території Криму, — складне питання, але надзвичайно пріоритетне. Йдеться як про верифікацію вже наявних документів, так і про забезпечення українськими документами тих, хто їх втратив або не мав змоги отримати.

Наразі в українському законодавстві передбачено судову процедуру щодо відновлення документів у разі їх втрати чи відсутності. Однак ця процедура є складною, а після деокупації буде повільною й недостатньою через велику кількість запитів і обмежені ресурси судової системи. Саме тому вже зараз розробляються законодавчі ініціативи щодо впровадження адміністративної процедури визнання актів цивільного стану (народження, смерті, шлюбу тощо), що мали місце на окупованій території.

Існують і категорії осіб, які народилися вже після початку окупації та не отримали жодних документів українського зразка. У таких випадках будуть запроваджені окремі механізми підтвердження особи та реєстрації в правовому полі України.

У цих процесах планується враховувати рекомендації та підтримку міжнародних організацій і наших партнерів, та застосувати найкращий досвід інших країн, що стикалися з подібними викликами. І на всьому шляху — підтримка наших громадян.

Виклик 5: Відновлення й реінтеграція

Допомога населенню, повернення українського правового поля та пошук тих, хто співпрацював із ворогом — важливі й пріоритетні питання.

Не менш важливо — поступове відновлення економіки та базової інфраструктури, що постраждала внаслідок російської окупації.

Йдеться насамперед про відбудову життєво необхідних об’єктів, енергетичної та транспортної сполучності з материковою частиною України. А також — відновлення туризму й підтримка культури корінних народів.

Але ключовим викликом стане відновлення довіри населення і його реінтеграція в український суспільний простір. Саме тому важливу роль відіграватиме когнітивна деокупація — робота з переконаннями, емоціями, уявленнями людей, які роками перебували під впливом російської пропаганди.

Це — дуже складна й комплексна, але необхідна робота. Вона має починатися ще до звільнення: через інформування, розвінчання пропаганди, підтримку незалежного контенту. Після деокупації — через освіту, культуру, публічну дискусію, проєкти пам’яті, діалог між людьми з різним досвідом.

Стратегія когнітивної деокупації Криму вже напрацьована за участі експертів і фахівців. Вона передбачає заходи соціально-психологічного характеру, роботу з травмами людей в окупації. Її мета — побудова ціннісного зв’язку між людиною й державою, побудова довіри та єдиного бачення майбутнього.

Отже, період після деокупації Криму — це складний, але неминучий етап на шляху до відновлення українського суверенітету. Україна вже зараз працює над підготовкою до цього процесу, адже головна мета – не просто повернути території, а забезпечити комфортне й безпечне життя для кожного громадянина, який роками чекав на повернення додому.

Головне — не боятися цього процесу, а зрозуміти, що Україна підтримує кримців і готова захищати їхні права. Ми всі прагнемо не лише повернення територій, а й повернення людей до єдиного українського простору, де панують мир, свобода, справедливість і верховенство права.