Що не так з розмовами про корупцію в Україні

Цього тижня весь український політичний, державницький і громадський бомонд збереться на Міжнародній конференції з питань відновлення України (URC) у Римі. Там говоритимуть про головні українські проблеми, і, звісно, не оминуть увагою корупцію.

Це й не дивно, адже проблема корупції завжди актуальна, й особливо – під час війни. І так само зрозуміло, чому медіа регулярно і часто висвітлюють корупційну тему, бо ж важливим інструментом антикорупційної боротьби залишається медійний розголос.

Але як справді якісно говорити про реальні проблеми, пов’язані з розкраданням державних коштів? Особливо, коли ворог у власних цілях використовує скандали в нашій країні, серед яких і корупційні.

Коли дезінформація стає зброєю: російські маніпуляції та запитання західних журналістів

Уперше я відчув, як працює російська дезінформація, у травні 2022 року. Західні журналісти почали активно розпитувати мене про ризики корупції, особливо в контексті наданої міжнародними партнерами військової допомоги. Вони буквально шукали підтвердження, що американська артилерія може "вигулькнути" на Близькому Сході. Мої пояснення про заблоковані порти та кордони з ЄС, через які HIMARS просто неможливо вивезти непоміченими, їх не задовольняли. Журналістам потрібен був хоча б якийсь приклад, що підтверджував російський наратив: Україна тотально й безповоротно корумпована.

Друга хвиля таких запитів прокотилася вже у вересні 2022-го, хоча за перші пів року великої війни жодних доказів розкрадання західної зброї так і не з'явилося. Тоді ж широко поширився наратив про Україну як "найкорумпованішу країну Європи".

Росіяни виявилися винахідливими. Вони посилалися на наші показники в Індексі сприйняття корупції від Transparency International. Ми тоді мали 32 бали зі 100, що значно краще, ніж десять років тому (26 балів), але гірше, ніж у тому ж ЄС. Росіяни тоді просто вихопили дані 42 держав Ради Європи, і Україна опинилася на 41-му місці, тобто майже останньою. Показник самої росії становив 28 балів, але про це вони, звісно, мовчали, що не можна сказати про журналістів, які знову і знову питали про ризики корупції в Україні. Коли наступного року Україна піднялася в Індексі, цей наратив раптово зник.

Так ми бачимо, як авторитетні дані використовують для маніпуляцій, щоб переконати світ, що Україна – це "корупційна клоака", якій не можна допомагати. І, на жаль, досі ці тези доводиться спростовувати.

Чому важливо говорити правду про корупцію

Проблеми з реальною корупцією в Україні існують і дійсно загрожують ефективності держави. Під час війни це буквально загрожує нашому виживанню – ми повинні долати корупцію, бо вона заважає нам протистояти агресії.

Проте і цю боротьбу можна сприймати по-різному. Для нас новина про затримання голови Верховного суду на хабарі – це перемога, свідчення роботи антикорупційної системи. А от для росіян це доказ: "Дивіться, навіть їхній голова Верховного суду — корупціонер, то що вже говорити про інших?!"

Саме тому про корупцію нам потрібно говорити відкрито. На щастя, в Україні є сильна спільнота журналістів-розслідувачів та антикорупційних активістів, які не дозволяють цій проблемі залишитися непоміченою. Можливість вільно висвітлювати корупцію в медіа і загалом мати вільні медіа, більшість яких не контролюється державою, – це вже величезне досягнення, особливо під час повномасштабної війни.

Єдиний шлях для влади – визнати проблему й відповідально про неї говорити та діяти

Одна з найбільших проблем у комунікації полягає в тому, як про корупцію комунікує керівництво держави. Коли в інтерв'ю наших можновладців запитують про корупцію, вони часто заперечують її існування як такої – навіть попри всі скандали останніх років.

Але ж, якщо керівництво не визнає проблему, то й системного підходу до комунікації цієї теми не буде. Я переконаний, що потрібно почати з простого визнання: "Так, у нас є корупція. І ось які кроки ми плануємо, щоб їй протидіяти". Звісно, далі потрібно ці кроки здійснювати, а не розвернутися на 180 градусів, як у випадку непризначення керівника БЕБ. Коли Кабінет міністрів по факту публічно висловився: "Нам цей керівник не підходить, дайте іншого". Хоча в комісії з відбору були присутні троє міжнародних експертів, і всі вони підтримали саме направлену уряду кандидатуру.

І тільки тоді про Україну можна буде говорити не як про "корумповану країну", а як про країну, що активно бореться з корупцією.

А поки ми часто спостерігаємо, інший "наратив" – спроби представників влади звинувачувати викривачів корупції у "роботі на росію", коли йдеться про аргументовану критику та перевірені факти. Це не допомагає нам ні протистояти російській агресії, ні рятувати країну, і лише відриває від справжньої боротьби.

І не варто забувати, що проблеми всередині України пов’язані не тільки з корупцією

Нагадаю, що не все, що в медіа називають корупцією, є розкраданням бюджетних коштів. Іноді це просто погані управлінські рішення, що не обов'язково є зловмисними.

Багато рішень ухвалюють не політики, а державні службовці, чий професійний рівень може бути недостатньо високим. Через війну український ринок праці втратив мільйони людей, і це, безумовно, позначилося на кадровому потенціалі органів влади та місцевого самоврядування. В Україні ж спостерігаємо таку крайність: якщо будь-що відбувається не так, як хотілося б, це одразу пояснюють тим, що хтось нагорі "нагрів на цьому руки".

Так, демократія у нас не прогресує шаленими темпами – у нас все-таки війна. Проте варто пам’ятати, що жодна інша країна у стані війни не ставала кандидатом на вступ до Європейського Союзу.

Ми, як суспільство, не припиняємо вимагати реформ і сприяти їм, і хоч не всі спроби вдалі, як те ж рішення Кабміну стосовно переможця конкурсу в БЕБ. Ми виконуємо надскладні завдання в умовах війни. Ми тримаємося і навіть подекуди покращуємо ситуацію, тоді як зазвичай держави під час подібних потрясінь стрімко падають униз у рейтингах демократичних свобод.

Нам потрібно навчитися визнавати й цінувати свої досягнення, щонайменше за останнє десятиліття. Цінуючи ці перемоги, ми даємо реформам шанс не бути змарнованими. А якщо щось не зроблено на 100%, варто зосередитися на кроках, що допоможуть довести справу до кінця. Ми боремося проти корупції: іноді успішно, іноді ні. Але ми живі, ми рухаємося, ми не статичні. І це головна ознака демократії, що розвивається.