Трамп і Путін: логіка бариги проти логіки рекетира

Трамп намагається схилити Путіна до припинення війни у своїй комерційній логіці.

Воювати невигідно, каже Трамп. Дивися, друже Володю, ми введемо нові санкції, закрутимо гайки тут, закриємо джерела тут, перекриємо можливості там і там – і це буде дуже погано! Ти не заробиш грошей! Ти не станеш багатшим сам, ти не зробиш багатшою країну!

Для Трампа логіка такої пропозиції очевидна. Це його життєвий принцип – більше грошей, більше щастя!

Мир – вигідніший за війну. Заробляймо, друже Володю! Навіщо тобі ці трабли?

Світ – велика рієлторська контора! Ми залишимо тобі те, що ти відкусив, але далі – нумо заробляти!

Чи не хочеш? Тоді нехай з тобою вовтузяться європейці! Ми продаватимемо зброю їм та Україні, а ти не зможеш з нами торгувати!

Цілком зрозуміла та прозора логіка. Але вона абсолютно не застосовується до справжніх обставин.

Росія розпочала повномасштабну війну у той час, коли це повністю суперечило її інтересам. Інтересам у політиці, торгівлі, економіці.

Ця війна була вигідна лише у разі вдалого бліцкригу за кримською схемою. Будь-які інші її перебіги й результати змушували Путіна та його оточення повністю змінити устрій економіки, перевести її на військові рейки. І я певен, що такий варіант прораховувався.

Путіну начхати на вигоду. Йому не треба заробляти. Йому абсолютно байдуже, як житимуть його піддані і чи будуть вони жити взагалі.

Там, де Трамп живе мріями про зростання прибутку, про економічне панування Америки, про силу через вигоду, Путін живе мріями про силу через силу. На його думку, гроші потрібні не для того, щоб краще жити верхівці й народу, а для того, щоб держава могла успішніше воювати.

Він має торгівлю не для припинення війни, а для того, щоб мати гроші на війну.

Логіка бариги не працює проти логіки рекетира.

У мене питання: про що можна домовитись у цьому випадку?

Росія перевела економіку на військові рейки. Економіка працює. Її вистачає і на гармати, і на олію. Росії начхати на людські втрати – вона традиційно до них не чутлива.

Війна для неї – звичний стан.

Росії у війні затишно, як у старих капцях.

Їй у дружбі незатишно. Нести руйнування, вбивати, палити та знищувати – це повернення до джерел, а не хвороблива трансформація. Не треба прикидатися добряками – так, ми такі! Не подобається? Пофіг.

"Нравится, не нравится, – терпи, моя красавица".

Миротворчість російською – це вбити всіх, кого можна. А кого вбити не вийшло, тих скалічити. І тоді буде мир.

Питання не в тому, скільки росіяни зможуть продовжувати воювати, а в тому, скільки років ми зможемо протистояти цій тупій грубій силі. Усі ці казки росіян про війну зі шведами, печенігами й половцями – просто поговорити. 21 рік Північної війни – це на сьогодні абсурд. А ось 500 шахедів за ніч – це цілком.

Чи вистачить у них ресурсу? Вистачить.

Чи готові вони жерти брукву, але воювати? Готові.

Щобільше, брукву жерти не доведеться. Нинішня Росія цілком здатна забезпечити себе продовольством навіть за умов ізоляції.

І ракетами.

І дронами.

З бронею гірше, але й тут щось думатимуть. Вони швидко навчаються, вигадують.

Час є. Ресурс є. Люди є.

То про що ти, бариго, з блатними треш? Який куш? Які бабки? На ножі!

Рано чи пізно Трамп зрозуміє, що пісня про вигоду не працює. На ескалацію він не піде – навіщо вона йому? А ось відійти убік – саме той варіант. Америці загалом начхати на інтереси Європи й України. У США свої інтереси, у своїй півкулі та на своїй землі.

Не вийшло? Ну, ок. Самі винні. Самі розгрібайте.

Усі ці розмови про ідеали свободи й демократії – залежалий товар. Не продається.

Я б не розраховував на посередництво США, а будував би стратегію, виходячи з їхнього відходу і від війни, і від мирного процесу.

Європі, з іншого боку, нема куди подітися. Вони – сусіди. І нам подітися нікуди – наші сусіди нікуди не подінуться.

Немає нічого гіршого й небезпечнішого за хибні надії. І що раніше ми зрозуміємо, що із сьогоднішнього конфлікту не існує виїзду на білому американському коні, то краще.

Я не сказав, що виходу немає взагалі, але за гроші й вигоду мир купити точно не вийде. У ворога інші цінності. Кров для нього приємніша за золото, а вбивати йому зрозуміліше, ніж торгувати.

Оригінал