Україна заходить у новий політичний сезон. З "двома" державами
Книги "Чому нації занепадають" і "Вузький коридор" Дарона Аджемоґлу і Джеймса Робінсона в багатьох з нас настільні. Чи навіть "наживні" — бо ми весь час намагаємось вирватися з занепаду і потрапити у вузький коридор.
Держава зараз прагне посилитися шляхом використання (і, зрештою, послаблення) громадянського суспільства — перш за все шляхом поглинання волонтерських і ветеранських рухів. Підготовка до нового політичного сезону і зниження ризиків для автократії. Здається, владні політтехнологи досі не бачать в громадянському суспільстві партнера.
Натомість громадянське суспільство дуже гостро сприймає рішення влади, часто не обʼєктивізуючи — що стоїть за тим чи іншим рішенням. Нестача вхідних даних, неврахування глобального контексту і часто зарядженість на хейт.
Найкращим рішенням був би для країни, звичайно, шлях "Б", потрапляння у вузький коридор шляхом посилення і держави, і суспільства.
І для цього потрібно:
- обʼєктивізувати рішення,
- інклюзивність у творенні державних політик і прийнятті рішень,
- громадянська просвіта,
- економічні свободи,
- менше силового втручання в громадські й економічні процеси (волонтерство, бізнес, гуманітарні проєкти).
Це стосується і теми дронів, і освіти, бюджетів на зняття фільмів і блокування податкових накладних. У нас все повʼязано.
Модель Аджемоґлу і Робінсона надто спрощена і пласка. В Україні є дві держави — держава прогресорів, Мрій і Дії. І глибинна корумпована держава бюрократів і силовиків. І два суспільства — суспільство креаторів, патріотів, волонтерів. І патроналістське суспільство виживацтва.
