Кілька слів про зухвалу заяву спікера ВР Стефанчука щодо можливості виборів і "5-6 важливих проблем".

"Я звернувся до своїх колег-парламентаріїв із багатьох парламентів із проханням: дайте, будь ласка, досвід ваших парламентів, як проводили ви чи не проводили вибори під час війни. І зараз ми обмінюємося цими досвідами. Я думаю, що найближчим часом ми матимемо якесь рішення".

Технічні моменти – з доступом військових і біженців до виборчих прав, з виборами на прифронтових та окупованих теренах (чиї мешканці мають український паспорт і всі права громадянина) – загалом якось, нехай і не дуже ефективно, можна вирішити. Фінансування – цільове під вибори нам, очевидно, нададуть союзники, зацікавлені у збереженні легітимності української влади.

Але залишається найбільш болюче питання: монополія влади на медіа. Від неї доведеться добровільно зректися заради збереження легітимності через вибори та добровільну втрату монобільшості у парламенті (якщо буде вирішено проводити не лише "вибори Зеленського", але й вибори до ВР).

Питання для владної команди неприємне. Стефанчук навіть одразу ризикнув фактично назвати всіх недопущених зараз до "марафону" російськими агентами. Буквально його репліка читається як "їх не допущено, бо поширюють російські наративи".

І це загалом можна трактувати як категоричну неготовність влади ділитися з опозицією інструментами прямого впливу на електорат – тобто масовими медіа.

Можливо, саме це стане вирішальним аргументом задля відмови від виборів ВР і концентрування тільки на виборах президента, де хоч результат прогнозований і потреби умовних конкурентів вимагатимуть мінімум жертв від влади.

Оригінал