Я з жахом думаю, як наші переговорники здадуть український бізнес в процесі євроінтеграції

У нас дуже слабкі переговорники.

Ось вам два останні приклади.

1. Обіцянка довічного РЕР, яка зриває реформу державної служби, позбавляє надії на появу адекватних людей в уряді та консервує політичну систему, – це обіцянка наших урядових переговорників.

2. Обіцянка повернути необмежені перевірки бізнесу, яка збільшує поле для корупції, зменшує й так низьку економічну свободу й погіршує інвестиційний клімат, – це обіцянка наших урядових переговорників.

Раніше сотні разів обіцяли й не виконували. Кажете, зараз доведеться виконувати? Ну добре, виконаємо. Адже бізнес не шкода, він підлягає общипуванню. І РЕРів не шкода, ми самі вже РЕРи, хай й інші покорчаться, як ми. Інтереси країни? Ні, не чули.

Нема якісних переговорників, бо компетентні люди не йдуть на державну службу. Тепер компетентні люди точно не підуть на державну службу, бо нема якісних переговорників. Замкнене коло. Чому бідні – бо дурні. Чому дурні – бо бідні.

Зрозуміло, що парламент буде намагатися виправити ситуацію, поліпшити закони, але ж ці поліпшення треба погоджувати з міжнародними партнерами. Знову переговорники.

Я з жахом думаю, як наші переговорники здадуть український бізнес на переговорах щодо умов євроінтеграції. Сьогодні це погане передчуття обговорюється в численних ділових спільнотах та звучить ключовою тезою на форсайтах.

Кажуть, що Польща свого часу підготувала для переговорів про умови євроінтеграції 3000 переговорників, які рубилися з брюссельськими бюрократами місяцями щодо кожного пункту на кожному майданчику. Довелося здати чимало позицій, але чимало виграли. Наслідок: Польща зберегла динамізм економіки й стала єдиною європейською країною, яка не впала під час кризи 2008-2009.