Замок у Вашингтоні, але ключ у Пекіні: чому зустріч в Абу-Дабі не дасть швидких результатів

Переговори в Абу-Дабі багатьом дають надію на швидкий мир. Але спробуймо вийти за межі шаблонного уявлення про те, що ці переговори "про території".

Точніше, території є одним зі стовпів цих переговорів. Але вони також є і ширмою, за якою ховається більш глобальне тло.

Арктика. В результаті переговорів США хотіли б отримати те, про що їм так багато говорить Кирил Дмитрієв: доступ до вуглеводнів та рідкісноземів Арктики, а також доступ до певних логістичних центрів північного морського шляху. За рік американці, схоже, не просунулися тут практично взагалі.

Чому цей аспект важливий? Річ у тім, що в Росії є один глобальний козир: Арктика. І тут Путін є класичною "собакою на сіні": Росія не може виробляти криголами, не може добувати нафту в тих складних умовах і має обмежений ресурс з очистки рідкісноземів. Через це у Путіна є три варіанти розвитку подій:

– спробувати продати Арктику Китаю;

– спробувати диверсифікуватися між Китаєм та США (запустити і тих, і інших);

– нічого не робити.

Поки ми маємо ситуацію, коли Путін вибирає третій варіант, сподіваючись, що Вашингтон і Пекін погодяться на другий.

Зняття санкцій. Крім територій, Путін вимагає зняття санкцій. Без цього він не може закінчувати війну. Зняття санкцій, крім всього іншого, передбачає повернення (хоча б часткове) російських компаній на європейські ринки вуглеводнів. Але тут Путін впирається в подвійну стіну: США вважають, що європейський ринок має бути контрольований саме США. І поки до повернення росіян взагалі не готова Європа.

Ослаблення Росії. Ослаблена Росія влаштовує абсолютно всіх : США, ЄС і Китай. Продовження війни – це точно ослаблення РФ.

Фактор Китаю. Пекін не гратиме в закінчення війни, поки це не буде грою Китаю або він хоча б не стане рівноправним партнером США в цій грі. А Вашингтон поки не демонструє зацікавлення (читай п. 1). Є, звичайно, сподівання на переговори Трампа з Сі, але поки вони дуже примарні, перш за все через позицію Трампа. Хоча, повторю те, що говорив багато разів: ключ до швидкого миру є лише в Китаю.

Запас міцності Росії. Криза (економічна) в Росії настане в середині 2027 року, якщо зійдуться два фактори: весь цей час зберігатиметься негативна нафтова коньюнктура (низька нафтова ціна і полювання за тіньовим флотом) та триватиме серйозне накопичення управлінських помилок. Ми не маємо відповіді на питання ціни й поки не розуміємо, чи США і далі доганятимуть танкери та чи підуть європейці далі слів (маю на увазі заяву про закриття Балтійського моря).

Загалом все це вказує на те, що з погляду логіки, завершення переговорів в короткостроковій перспективі малоімовірне. Проте я все ж залишаюся при думці, що логіка американських виборів і низькі рейтинги республіканців можуть суттєво повпливати на прискорення певних процесів. І у нас зберігається переговорне вікно можливостей квітень-травень (після переговорів Трамп – Сі).

Оригінал