Алмаз шукає міни. Як працюють військові кінологи та їхні собаки

Алмазу два роки. У нього є бронежилет, тактичні окуляри, дві шлейки – одна з написом "Збройні Сили України", інша "Розмінування". А ще – особистий кухар та "своя" людина – кінолог Леонід Левченко. Життєва філософія Алмаза: їсти, спати, гратися, шукати вибухові речовини. 

Алмаз – пес-сапер. Бельгійська вівчарка малінуа, що бере участь у розмінуванні Київської області. Щодня з квітня до настання зимових холодів Алмаз разом зі своїм кінологом їздив в різні райони області та знаходив до 200 мін.

Леонід Левченко – начальник відділення пошуку вибухонебезпечних предметів пошуковими собаками військової частини Командування сил підтримки ЗСУ. У його відділенні, крім Алмаза, працюють ще три службових собаки та три їхніх кінологи. 

М’ЯЧИКИ ТА ВИБІР СЛУЖБОВОГО СОБАКИ

Леонід та Алмаз познайомилися у вересні 2021 року. Тоді Леонід після 18 років служби в кінологічному центрі Державної служби охорони МВС підписав контракт з ЗСУ та став командиром кінологічного відділення. 

Кінологічна служба в ЗСУ – наймолодша серед силових структур. Офіційно вона з’явилася лише у 2016 році, хоча таким відділенням у поліції, прикордонній службі, Нацгвардії, ДСНС вже десятки років. Зараз в ЗСУ несуть службу понад 1000 собак. 

Робота Леоніда – готувати псів до виконання завдань. Вони проходять спеціальне навчання, отримують мінно-розшукову спеціалізацію, а потім кожен разом зі "своїм" кінологом під керівництвом Леоніда щодня тренується – щоб бути в тонусі та не втратити навички. 

Команда, що складається з кінолога та його службового собаки, називається "кінологічний розрахунок". "Кінолог та собака – це одне ціле", – говорить Леонід та тріпає Алмаза за вухом. 

Коли Леонід підписав контракт з ЗСУ, одразу почав підбирати собі службового пса. Розглядав лише одну породу – бельгійську вівчарку малінуа. За одним з досліджень, вона визнана найрозумнішою породою, а також саме такі собаки розповсюджені для служби в поліції у всьому світі. 

"Це дуже розумна порода, слухняна, вона швидко розуміє та виконує всі команди, – каже Леонід та дивиться на Алмаза. – От є у мене в кінологічному відділенні лабрадор – дівчинка на ім’я Бессі. Вона ідеально знаходить вибухівку. Але робить це не кваплячись. Потихеньку ходить, нюхає. А цей так носиться! У нього стільки енергії, що за один і той самий час він може обстежити в кілька разів більшу територію, ніж той бідний лабрадор. Через це я хотів саме малінуа". 

Леонід зробив оголошення в соцмережах і почав їздити дивитися цуценят. Кожного з них тестував, щоб зрозуміти, чи вийде з нього мінно-розшуковий пес. Тестування виглядає так: кінолог приходить до цуценят та кидає на підлогу ключі. Цуценята, що лякаються дзвону та біжать ховатися, не підходять для служби. Тих, хто проявляє цікавість, можна тестувати далі. 

"Головне в нашій справі – щоб собака любив бігати за м'ячиком, бо потім під час тренувань на пошук вибухових речовин ми використовуємо саме м’ячики, – розповідає Леонід. – Алмаз одразу відреагував на м’ячик. Куди б я його не закинув – він знаходив та приносив". 

Вибір був зроблений, і військова частина, де служить Леонід, уклала офіційний договір та придбала Алмаза за 38 000 грн. Йому тоді було дев’ять місяців, і відтоді він став службовим собакою. 

Такі собаки належать військовій частині, закуплені за державні гроші, а все їхнє життя регламентоване. Навіть те, чим та скільки їх годувати, прописано в постанові Кабміну "Про норми годування штатних тварин силових структур". На сніданок Алмаз їсть 500 г сухого корму, на вечерю – 700 г каші та 1,5 кг субпродуктів – сердечок, потрохів, легенів. Пес важить 30 кг. 

– Ого, як багато!

– Не "ого", це норма для таких собак його віку. Йому два роки. 

– То він ще юний!

– Не "юний", а в самому розквіті для мінно-розшукової роботи. 

ЧОТИРИ ЗАПАХИ ВИБУХІВКИ

На початку січня 2022 року Леонід та Алмаз поїхали в Кам’янець-Подільський – у кінологічний центр, де навчають мінно-розшукових собак. Навчання там триває три місяці, після цього собака складає іспит, отримує сертифікат та стає до роботи в ЗСУ.

Подальша кар’єра Алмаза вже тоді була визначена: він мав працювати в Києві та разом з Леонідом і групою саперів їздити відпрацьовувати сигнали з мінування військових об’єктів – Генштабу, Міністерства оборони, військових частин. 

Леонід розповідає, як саме навчають мінно-розшукових псів та одночасно дістає з великого військового рюкзака помаранчевий м’ячик на мотузці – схожий є у будь-якого цивільного собачника. 

"За три місяці в кінологічному центрі собаки навчаються розпізнавати запахи чотирьох вибухових речовин – пластид, гексоген, тен та тротил. Але собаки не шукають вибухівку – вона їм не цікава. Вони шукають свої улюблені м’ячики – все навчання проходить на них", – каже Леонід та показує Алмазу помаранчевий м’ячик. Пес відразу підіймає вуха.

На першому етапі навчання інструктори ховають м’ячики в ящиках та інших місцях в навчальному центрі, а завдання собак – їх знаходити. Трохи пізніше до м'ячика докладають суміш з запахом вибухової речовини – так званий імітатор, де 50 грамів тротилу змішують з 50 грамами піску. Все це кладуть в мішечок поряд з м’ячиком та дають псу команду шукати. 

"В навчальних умовах ми спеціально робимо концентрацію запаху вибухової речовини меншою, ніж вона буде потім на бойовому завданні, – розповідає Леонід. – Тобто коли далі в реальних умовах собака шукатиме чистий тротил, вона знайде його набагато швидше". 

Завдання цього етапу навчання: зробити так, щоб собака швидко знаходив м’ячик з імітатором вибухівки та сідав або лягав біля нього. "Мій знаходить та спокійно сідає, як джентльмен", – каже Леонід. 

Коли цей етап відпрацьований до рівня рефлексів, кінологи прибирають м’ячики та залишають лише імітатор вибухівки – наприклад, тротилу. "Собака безпомилково навчається знаходити тротил, і ми починаємо працювати з іншими запахами – пластид, далі тен та гексоген, – пояснює Леонід. – А в останній місяць навчання змішуємо всі вибухові речовини докупи, і пси шукають їх у випадковому порядку". 

В Кам’янці-Подільському мінно-розшукових собак вчать за двома напрямами. Перший – пошук вибухових речовин на транспорті, в приміщеннях та на прилеглих до них територіях. Другий напрям – пошук мін "на землі" – в полях та на дорогах. Алмаз – спеціаліст першого напряму, але життя внесло корективи в його кар’єру, і під час розмінування Київської області він навчився працювати й за другим. 

Після навчання собаки складають іспит. Точніше кілька іспитів. "Перший – пошук вибухових речовин в транспорті, – розповідає Леонід. – Є дев'ять автомобілів та 20 хвилин, щоб знайти в них вибухівку. Вона може бути в одній, двох чи трьох машинах. Другий іспит – за 20 хвилин знайти вибухівку в приміщенні. Далі – пошук в багажі. Лежать сумочки, валізи, і десь в них є вибухова речовина. Ну й останній – обшук території". 

Леонід під час нашої зустрічі досить стримано поводиться з Алмазом. Іноді гладить його бік або чухає за вухом, та загалом не проявляє емоцій. Але коли він говорить про те, як Алмаз шукає вибухівку, його очі загоряються: "От ми заходимо з Алмазом в приміщення, і я не знаю, де захована вибухівка, розумієте? А от він! Він знає!" 

Після іспиту собака отримує сертифікат про те, що пройшов навчання та може працювати на пошуку вибухових речовин. Але буває, що пес не складає іспит – тоді про мінно-розшукову кар'єру можна забути, собаку переводять на сторожову службу. Він залишається службовим, але його роботою стає охороняти склади та бази. 

ЗІРКОВИЙ ЧАС

Алмаз склав всі іспити в лютому минулого року. Він відмінно знав чотири запахи вибухових речовин та безпомилково знаходив їх. "Випускний" та урочисте вручення сертифікатів були заплановані на початок березня. 

– Але сталося 24 лютого. Зранку нам надали наказ про закінчення навчання та сказали готуватися до виїзду до своїх військових частин, – розповідає Леонід. – Ми з Алмазом сіли в службовий автомобіль та в ніч з 25 на 26 лютого були в Києві. Тоді росіяни обстрілювали Бучу та Гостомель, і під цю заграву ми заїздили в місто. 

– Що було далі?

– Ну що? Ми встали до строю, отримали зброю та почали захищати столицю. 

– А як саме? Чи це секрет?

– Секрет.  

Леонід не розповідає, що саме робив у березні, але з контексту зрозуміло, що тоді він працював без Алмаза. Собака жив у військовій частині, а чоловік виконував бойові завдання. 

Час Алмаза настав на початку квітня, коли ЗСУ деокупували Київщину і почалося масштабне розмінування. Відтоді та до зимових холодів день їхнього кінологічного розрахунку виглядав так: сніданок, шикування, отримання бойового завдання та виїзд в область. 

Кінолог та собака їздять разом з групою з п’яти саперів. У них є карта з позначеним на ній квадратом, який потрібно обстежити. Якщо працюють в приміщеннях, в які заходили росіяни, то спочатку туди заходять сапери – шукають та знімають розтяжки.

"Розтяжки були практично скрізь, де побували орки, – розповідає Леонід. – Коли їх зняли, то заходимо ми з Алмазом. Він шукає заховані вибухові предмети – вони можуть бути десь в батареї, в заглибленні в стіні, де завгодно. Алмаз обстежує, позначає місце, де знайшов, тим, що сідає біля нього. Я ставлю там прапорець, забираю пса, і сапери потихеньку починають працювати. В Ірпені ми так знаходили дуже багато гранат". 

Леонід згадує один "цікавий" випадок, який, щоправда, відпрацювали його колеги. В будинку в Ірпені росіяни сховали гранату в піаніно, а розтяжку поставили на дві його клавіші. Якби хтось натиснув на них, чека вийшла б з гранати та стався б вибух. 

"Про наші цікаві випадки я навіть не пригадаю. Влітку ми щодня вилучали по 200 протитанкових мін, – каже Леонід. – Це щоденна робота, дні зливаються, і зараз це все одно що намагатися пригадати, як саме ти в якийсь день чистив зуби". 

З автомобілями робота відбувається у зворотному порядку: спочатку їх обстежує собака, а потім за ним йдуть сапери. Перевіряли не всі машини підряд, а лише ті, в яких побували росіяни – наприклад, поруч з авто валявся їхній сухпайок. В жодній машині вибухівку не знайшли.  

КАР’ЄРА АЛМАЗА

Після обстеження Бучі та Ірпеня Леонід з Алмазом стали їздити в Броварський район – і там вже більше працювали "по землі" – обстежували поля та дороги.  

"Не знаю, скільки гектарів Алмаз протоптав своїми лапками, – каже Леонід і дивиться на пса. – Десятки гектарів! Окопи росіян там тягнулися на багато кілометрів. За день ми могли обстежити десять гектарів, могли три, а могли й один. Все залежить від місцевості. Якщо це земляне поле, на якому нічого немає, то на ньому одразу видно, чи були прильоти та де саме. А якщо там зарості бур’яну по пояс, то це тяжко. Тоді сапери працюють з металошукачами, а ми з Алмазом перевіряємо дорогу". 

З собакою шукати вибухонебезпечні предмети в місцях обстрілів набагато зручніше та швидше, ніж з металошукачем, – адже пристрій реагує на метал, а значить, і на всі уламки. Собака ж знаходить саме вибухову речовину. Леонід пояснює це та торкається пальцем до кінчика носа Алмаза: "Його носик – це безпомилковий детектор, ще й швидкий".

Собак не ефективно використовувати для пошуку в траві – адже там пилюка, яка швидко забивається в ніс. Так само з територіями, вкритими піском. Пошукові роботи з псами не проводяться, коли на вулиці вітер більше ніж 18 метрів на секунду: він відносить запах, і собака буде шукати не в тому місці, де є предмет. В дощ та сніг собаки також не ефективні: пес може не відчути запах.  

– Чи робив Алмаз помилки?

– Ніколи. Він завжди знаходить вибухові речовини. Але у мене був випадок ще на службі в МВС. Ми обстежували готель перед приїздом високопосадовця. Зі мною була німецька вівчарка, дівчинка Магда – вона шукала зброю. Ми обстежували три номери, і в одному з них Магда показала на приліжкову тумбочку. Ми відкрили – там пусто. Поміняли місцями дві тумбочки, і Магда все одно сіла біля тієї самої. Потім працівник готелю розповів, що в цьому номері три дні жили охоронники гостя. Вони складали зброю в тумбочку, і запах залишився. Тобто собака і тут не помилився! 

Леонід та Алмаз щодня виїздили на розмінування в Київську область до настання морозів. Зараз з приходом весни вони знову чекають на бойове розпорядження та почнуть їздити на завдання спочатку в Київську область, а далі – в Сумську, Житомирську та Чернігівську. "Після перемоги будемо розміновувати всю Україну, – каже Леонід. – Алмазу вистачить роботи на все життя, а може, і життя Алмаза для цього не вистачить". 

Кар’єра мінно-розшукового собаки триває до восьми років, далі починає притуплюватися нюх. Службовий собака на пенсії вибраковується, списується та передається кінологу або в благодійні організації. "У випадку з Алмазом – звісно, я буду з ним жити, – каже Леонід. – Ми будемо жити й жити довго, гратися з м’ячиками. Але до того у нас ще ой як багато справ". 

Одна з цих справ – пройти разом з Алмазом Хрещатиком на параді на честь перемоги. У серпні 2021 року, в 30-ту річницю незалежності, службові пси вперше в історії брали участь в параді. У Леоніда тоді ще не було свого собаки, і він йшов з німецькою вівчаркою зі свого відділення. Тепер вони з Алмазом – спрацьований кінологічний розрахунок, і мають пройти парадом разом.