Повстанці, дисиденти, ненависники СРСР: факти, яких ви не знали про українську Луганщину

"Луганщина, з поверненням додому!", "Російська Луганщина знову з Росією", – так у російських соцмережах раділи, що ЗСУ відступили від Лисичанська. 

Російські космонавти приєдналися до "святкування", розгорнувши на орбіті різнокольорові шматки тканини розміром близько 1х1,5 м, які окупанти називають "прапорами ДНР та ЛНР".

Генеральний штаб ЗСУ пояснив, що після важких боїв за Лисичанськ Сили оборони України мусили відійти з займаних позицій, щоб зберегти життя українських захисників. 

Факт 1. Ледь не найчисельніша армія повстанців проти радянської армії 

За даними істориків Тараса Чухліба та Олександра Добровольского, які вони представили на "Фестивалі думок" у Сєвєродонецьку,  наприкінці 1920 року в Україні проти радянської влади виступало близько 50 000 селян, які мали на озброєнні гвинтівки, кулемети та гармати. 

На Луганщині та Донеччині повстанців проти радянської влади було більше, ніж на Одещині, Чернігівщині, Полтавщині та Харківщині разом узятих.

Ось схема виявлених та ліквідованих Народним комісаріатом держбезпеки (НКДБ) ланок Організації українських націоналістів (ОУН) на території Ворошиловградської (нині – Луганської) області станом на 15 червня 1945 року з фондів Галузевого державного архіву СБУ, які знайшов історик Олександр Добровольский.

Читайте також: "А де ви були 8 років?": пояснюємо спекуляції щодо початку війни в Україні у 2014-му

Факт 2. Села на Луганщині – україномовні

90% сіл Луганщини – українські етнічні села, про це розповідає громадський діяч Ірина Магрицька. 2008 року вийшов фільм "Закляття безпам'ятства. Голодомор 1932–33 років на Луганщині", де були нею зібрані свідчення людей з 300 сіл Луганщини. Більшість спогадів україномовні.

Факт 3. Автору рядків "Любіть Україну" був близький Лисичанськ

Любіть Україну, як сонце любіть,

як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Цей вірш можна назвати "візитівкою" сучасної України. В інтернеті сотні відео, де представники різних професій з десятків країн розповідають вірш Володимира Сосюри. 

Народився український митець на Донеччині, але дитячі роки провів у селищі Третя Рота, яке нині має назву Верхнє і входить до складу міста Лисичанськ. 

Восени 1918 року у складі робітничої дружини содового заводу він взяв участь у повстанні проти кайзерівських військ, а вже взимку був добровольцем до армії Української Народної Республіки. Один з перших віршів саме українською мовою – "Ми любим на словах" – Сосюра написав на станції Знам’янка Луганської області.

Читайте також: Вони не зрадили: як луганські прикордонники відбивали штурм бойовиків у 2014-му

Факт 4. Справжній Василь Голобородько – з Луганщини

Поет-шістдесятник і єдиний на Луганщині лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Василь Голобородько – не плутати з героєм із серіалу "Слуга народу" – був заборонений на 20 років через те, що відмовився працювати з КДБ. 

З 14 років він збирав назви, прикмети та прислів’я в українському фольклорі. Понад двадцять років вивчав казки і вважає, що більшість світових історій беруть початок саме з українського фольклору.

1990 року вийшла друком збірка "Ікар на метеликових крилах", 1992 року — збірка "Калина об Різдві". За ці дві збірки 1994 року поета відзначили Національною премією України імені Тараса Шевченка.

Читайте також: Іван Дзюба помер. Історія шістдесятника та героя: від арештів до боротьби з Табачником

Факт 5. Українська освіта для жінок – школи на Луганщині

У 1879 році у селі Олексіївка Перевальського району Луганської області побудували однокласну земську школу. Це друга жіноча школа, яку створила Христина Алчевська. 

Перша – у Харкові 1862 року. І вона була ще й першою у всій Російській імперії. Так Алчевська боролася зі стереотипом, що жінці місце на городі, і вважала, що усі мають бути грамотними. 

Навчали українською мовою, з предметів – історія, читання, письмо. Емський указ, виданий російським імператором Олександром ІІ, забороняв українське письменство, прагнув витіснити українську мову з культурної сфери. Відповідно, забороненим стало й україномовне навчання. Тому Алчевська вирішила, що краще хоча б російською, але дати освіту більшій кількості жінок, ніж взагалі не викладати. Загалом Алчевська виховала понад 17 000 жінок.

А от її донька – Христя – не припинила навчати дітей української і після Емського указу. Вона читала їм українські книжки, бо вважала, що тільки молодь може змінити державу. 

Факт 6. Укладач словника української мови Борис Грінченко працював на Луганщині 

У школі Алчевської на Луганщині працював письменник та педагог Борис Грінченко. 1902 року він почав упорядковувати словниковий матеріал, який напрацювала редакція журналу "Київська старовина". Так з’явився чотиритомний словник української мови, який налічував близько 68 000 слів. На початок 20-го століття це був найповніший український словник. 

Саме Грінченко у 1888 році склав власний буквар, щоб навчати дітей читати, а за рік – і книжку "Рідне слово". 

Факт 7. Cпівзасновник Української Гельсінської групи Микола Руденко – з Луганщини

У листопаді 1976 року в СРСР створили першу легальну організацію захисту прав людини – Українську Гельсінську групу. Вона захищала тих, кого радянська влада переслідувала за проукраїнські переконання. 

За це членів УГГ арештовували, ув'язнювали в табори, катували. Одним з творців організації був Микола Руденко, народжений у селі Юр'ївка Лутугинського району Луганської області. 

Після демобілізації він став парторгом Спілки письменників України і мав давати негативні характеристики письменникам, яких звинувачували у "космополітизмі". Тим самим Руденко підписував їх до "репресій".

Проте він відмовився від такої роботи і з часом його заборонили, а пізніше заарештували за правозахисну діяльність і намагалися зачинити у психіатричній лікарні. 

Руденко потрапив під амністію, але ніколи не випадав з нагляду "режиму". Після створення УГГ у лютому  1977 його заарештували і дали сім років таборів суворого режиму за "антирадянську агітацію та пропаганду".

Ще одна представниця УГГ з Луганщини – Надія Світлична. Дисиденти зі східного регіону в УГГ відіграли чималу роль. Світлична вела правозахисну діяльність, за що її двічі заарештовували. У 1973 році засудили на чотири роки відбування у мордовських концтаборах. 

10 грудня 1976 року Світлична відмовилася від радянського громадянства. Таке рішення ухвалила після "розправи" радянської влади над дисидентами, серед яких були В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Василь Стус та інші. 

Читайте також: Хто такий Петро Яцик, що вклав мільйони доларів в українську освіту. Історія хлопця з села

Факт 8. Словник синонімів від науковця Івана Світличного з Луганщини 

Український поет, літературознавець, критик, правозахисник, лауреат Шевченківської премії Іван Світличний довго працював над словником українських синонімів. З 1972 року він складав у дерев’яну скриньку з картками в комірках слова, які називав "самобутньою рисою української мови". Проте реалізувати свій проєкт Світличний не встиг.

2 січня 1972 року його засудили до семи років ув’язнення та п’яти років заслання. Це вже був другий арешт. Його відправили відбувати покарання у селі Усть-Кані на Алтаї, куди надсилали "найзапекліших рецидивістів".  Багатоденні голодування, акції протестів, спазми судин мозку, важка форму жовтухи, відсутність меднагляду – і в 1981 році Світличний пережив інсульт та клінічну смерть. Його звільнили через два роки, він втратив мову та був повністю паралізований, помер у 1992 році. 

Попри це, його напрацювання зі словником синонімів стали важливою основою для сучасних лінгвістів.

• Світличний був першим критиком Василя Симоненка та другом Василя Стуса.

• У 1970-х роках збирав аудіоархів поетів-шістдесятників, але записи конфіскували КДБ. 

Читайте також: Перший у світі: історія музею того самого "короля футболу" Пеле в українському Луганську

БОНУС: Сучасні україномовні мультики для наймолодших

Родина Тученків з Лисичанська у 2014 році вже потрапляла під обстріли. Тоді після звільнення рідного міста від російських окупантів батьки почали створювати пізнавальні україномовні мультфільми. 

Анімаційні історії були розраховані на дітей віком до двох років, за допомогою яких малеча знайомиться з буквами та цифрами, географією та історією України.

У 2022 році родина пережила обстріли вдруге та переїхала до Хмельницького, де продовжує робити україномовний контент для наймолодших.

Наприклад, ось таку казку про острів Зміїний.