Як уберегти себе та свою тварину від сказу. Ветеринарна лікарка та імунологиня – простими словами

У різних регіонах України збільшується кількість випадків сказу серед тварин – здебільшого диких. У Черкаській області з початку 2025 року зареєстрували 46 випадків, у Вінницькій – 52, у Запорізькій – 10. Випадки сказу у тварин фіксували й на Київщині, зокрема – у домашнього собаки. Ба більше, за даними Центру громадського здоров’я, за перші три місяці 2025 року в Україні на сказ захворіла одна людина.

Те, що випадків сказу більшає, пов’язане з війною. Одна з причин: раніше диких тварин вакцинували від сказу за допомогою пероральної вакцини. Її розкидали у місцях, де живуть такі тварини, вони їли вакцину – і випадків захворюваності було менше. Зараз через бойові дії у фронтових та прифронтових районах часто неможливо це зробити. Тому багато диких тварин залишаються невакцинованими та водночас багато переміщуються.

Сказ – смертельна вірусна хвороба, що передається через слину інфікованих тварин та вражає центральну нервову систему. Найчастіше інфікування відбувається через укуси. Вилікуватись від сказу неможливо, він призводить до смерті у 100% випадків. Але захистити себе та своїх тварин – можна. Для цього варто дотримуватись чітких правил та діяти швидко.

Про те, як убезпечити від сказу людей та тварин, LIGA.net поговорила з двома спеціалістками. Це ветлікарка Наталя Соколова, що у складі ветеринарних місій UAnimals їздить на прифронтові території та, зокрема, вакцинує місцевих тварин від сказу, та лікарка-інфекціоністка, імунологиня, кандидатка медичних наук Анастасія Лішневська.

Де можна заразитися сказом та як він передається

Сказ передається від тварини до тварини та від тварини до людини, коли інфікована вірусом слина потрапляє у кровоносну систему. Найчастіше це відбувається через укуси, але можуть бути й інші варіанти. "Наприклад, інфікування може відбутися, якщо у вас є порізи на руках, і ви візьмете інфіковану тварину без рукавичок", – розповідає ветлікарка Наталя Соколова.

Переносниками сказу часто бувають дикі тварини – лисиці, вовки. Можуть бути й тварини, що зустрічаються в містах – наприклад, кажани чи їжаки, яких люди часто намагаються торкнутися чи навіть забрати додому. "Також це можуть бути безхатні або навіть домашні тварини, що знаходяться на вільному вигулі, – говорить Наталя. – Наприклад, якщо ваш невакцинований від сказу кіт втік та за добу повернувся додому зі слідами укусів, він може бути інфікований сказом".

Як зрозуміти, чи тварина інфікована сказом

На жаль, достеменно – ніяк. Дійсно, є так звані класичні симптоми сказу – коли у тварини посилюється слиновиділення, вона ловить зубами у повітрі уявні предмети, стає надто ласкавою. "Якщо ви зустрічаєте лисицю, єнота, борсука чи будь-яку іншу дику тварину, яка, замість тікати від вас, лащиться та ініціює контакт – це вже привід насторожитись та не підходити", – пояснює Наталя Соколова.

Але не можна покладатися лише на симптоми. Іноді сказ проходить у тихій формі, і ніяких зовнішніх ознак хвороби тварина не має. Тому орієнтуватись варто лише на одне: якщо ви не впевнені, що тварина, яка вас вкусила, має щеплення від сказу, якомога швидше звертайтеся до лікаря.

Що робити, якщо вас вкусила тварина

Якщо вас вкусила невакцинована від сказу тварина (або у вас немає даних про її вакцинацію), перш за все якомога швидше промийте рану. "Зробіть густий розчин із мила та води та хвилин 15 ретельно промивайте рану, – пояснює порядок дій інфекціоністка Анастасія Лішневська. – Якщо рана глибока, промивайте настільки глибоко, наскільки це можливо. Після цього варто обробити рану антисептиком – краще за все 70-відсотковим розчином спирту".

Одразу після цього треба їхати в рабіологічний центр – вони діють при районних лікарнях та спеціалізуються на проблематиці сказу. У таких центрах є вакцина від сказу, яку використовують після укусів. Вакцинація безоплатна. Також треба уточнити, чи вакцинована людина від правця, і якщо ні – зробити щеплення.

Якщо рабіологічного центру поблизу немає, потрібно звернутися до лікаря-інфекціоніста. Це може бути лікар у державній або приватній лікарні – у деяких приватних лікарнях також є вакцини від сказу.

Вакцинація від сказу – це п’ять уколів, які роблять у день укусу, і далі – на третій, сьомий, 14-й та 28-й день. Якщо з якоїсь причини людина не змогла потрапити до лікаря у день укусу, це треба зробити на наступний або через день. Вакцинуватися потрібно у будь-якому випадку.

Якщо лікарі відмовляються робити вакцинацію, наполягайте на цьому. У крайньому разі – вимагайте письмової відмови та телефонуйте на гарячу лінію Національної служби здоров’я (НСЗУ) за номером 16-77.

"Ввести першу дозу вакцини потрібно якомога швидше, – каже Анастасія Лішневська. – У деяких випадках, крім вакцини, роблять ще ін’єкції імуноглобуліну. Це відбувається, коли ризик зараження високий – якщо тварина, що вкусила, мала ознаки інфікування, або якщо укус стався в обличчя". Імунітет від сказу формується приблизно на 14-й день після першої дози вакцини.

Якщо є можливість спостерігати за твариною, яка вас вкусила, то краще зробити це – щоб зрозуміти, чи інфікована вона сказом.

Що буде, якщо не робити щеплення

Сказ – невиліковна хвороба, що у 100% випадків призводить до смерті. Інкубаційний період сказу коливається у середньому від одного місяця до року, але у деяких випадках може бути коротшим або довшим. Перші симптоми сказу – неспецифічні: невисока температура, слабкість, відчуття втоми, блювання.

Далі підключаються клінічні симптоми – наростає температура, нервова система людини стає гіперчутливою до подразників. Це може проявлятися у гідрофобії (коли людина раптово починає боятися води), аерофобії (страх вітру чи протягу), акустикофобії (страх гучних звуків). Можуть виникати порушення мовлення, людина може стати агресивною.

У разі паралітичної форми розвитку сказу пацієнт залишається спокійним, але у нього виникають паралічі, головний біль, біль у м’язах. Зазвичай клінічна картина від перших симптомів до смерті розвивається протягом кількох тижнів.

Чи можна зробити щеплення превентивно

Якщо ви не контактуєте з дикими або безпритульними тваринами на постійній основі, робити профілактичні щеплення від сказу немає сенсу. Але вони рекомендовані для представників деяких категорій – ветеринарів, волонтерів, що рятують тварин, власників та працівників притулків для тварин, науковців, що працюють у лабораторіях із вірусом сказу.

"У випадку з профілактичною вакцинацією діють інші графіки, – пояснює Анастасія Лішневська. – Робиться дві дози вакцини і далі – ревакцинація залежно від титрів захисних антитіл".

Як захистити свою тварину від сказу

Єдиний спосіб захистити тварину від сказу – вакцинація. Вакцинувати потрібно всіх домашніх тварин – навіть якщо ваш собака гуляє лише на повідці та не спілкується з іншими псами, і навіть якщо ваш кіт ніколи не виходить із дому.

"Коти часто тікають, потім повертаються додому покусані, і ви ніколи не знаєте, хто вкусив вашого кота та чим хворіє та тварина, – говорить ветлікарка Наталя Соколова. – Або уявімо ситуацію: до вас приходить подруга з дитиною, дитина грається з вашим котом, смикає його за вуса, і кіт її кусає. Якщо тварина не вакцинована, за законом її можуть вилучити та помістити на карантин. Навіщо цей стрес вам, коту та вашій подрузі?".

В Україні тварин від сказу вакцинують раз на рік. "У державних ветклініках це можна зробити майже безплатно – за 13-14 грн, – пояснює Наталя. – Потрібно лише прийти в клініку з твариною та її паспортом, зробити ін’єкцію та поставити відмітку. У селах, де у тварин часто немає паспортів, лікарі просто записують дані в журнал вакцинації".

Наталя разом з іншими ветеринарами їздить у прифронтові міста та села у складі ветеринарних місій UAnimals – туди, де немає доступу до постійної ветдопомоги. У таких місіях лікарі безплатно надають допомогу домашнім та безпритульним тваринам, вакцинують, стерилізують та чипують їх. За словами Наталі, власники тварин, на жаль, часто відмовляються від вакцинації через власні страхи та переконання. "Але я помітила тенденцію, – говорить ветлікарка. – Якщо у районі, куди ми приїздимо, був зафіксований випадок сказу у тварини, відмов майже немає".

А якщо мою невакциновану тварину хтось вкусив

У такому випадку потрібно негайно звернутись у державну ветлікарню, де тварині почнуть проводити вимушену імунізацію від сказу. Це ін’єкції, які роблять за певною схемою. Також за твариною спостерігають протягом 30 днів. Якщо після закінчення цього терміну все в порядку і симптомів сказу немає, можна видихати.

Я хочу вакцинувати безпритульних тварин. Як це зробити

Є кілька можливих шляхів. Перший – викликати лікаря з державної ветклініки. "У теорії, він має приїхати та вакцинувати тварин, – говорить Наталя Соколова. – Але практика показує, що це не найдієвіший спосіб. Якщо лікар і приїде, то, скоріше за все, він не буде ловити тварин на вулиці. Ви маєте зробити це заздалегідь".

Другий шлях – зловити тварин самому, відвезти у державну ветлікарню, де їх вакцинують від сказу. Або ще краще – у комунальну, де їх вакцинують та стерилізують.

У будь-якому випадку потрібно пам’ятати, що сказ – надзвичайно небезпечне захворювання і для людей, і для тварин. І треба дотримуватися всіх правил безпеки, щоб вберегти себе та тих, за кого ви несете відповідальність.