Дуже багато витрат зараз видаються насмішкою над тим, що відбувається в державі. Заміна герба, ремонт бруківки, музей Голодомору – за всієї поваги – можуть почекати. Бо не мають стосунку ані до ведення війни, ані до реформування процесів, які є в державі.

Існує універсальний метод перевірити, чи потрібна саме ця державна витрата саме зараз. Поставити запитання – а що станеться, якщо цю витрату перенести на рік? Що зміниться? Якщо у відповідь маємо – нічого не зміниться, то краще ці гроші перекинути на закупівлю дронів.

Водночас є багато невоєнних змін, які потрібні Україні і на які варто спрямувати увагу і зусилля. Можна почати з реформи управління державними фінансами – спростити перекидання коштів з одного напряму на інший. І тоді не буде аргументу, що "це ж закладено на висадку дерев, як ми перекинемо гроші на дрони?".

Варто нарешті змінити підходи в державному аудиті. Адже зараз, якщо у вас закладено ремонт дороги і ви обклалися папірчиками, планами, обґрунтуваннями і економічною доцільністю – питань в Рахункової чи Держаудитслужби не виникне. А якщо ви вирішите купити аптечки на фронт – готуйтеся до розбірок щодо нецільового використання коштів.

Економіка має стати воєнною. І витрати мають стати або воєнними, або такими, що роблять державу більш ефективною. Не хочете на дрони – ну то хоча б на дерегуляцію, захист реєстрів та навчання тренерів в школах. На фасилітацію та написання нового Кримінально-процесуального кодексу, який давно час змінити.