Навіть якщо любиш детективи, не розберешся. Вивчення суспільства виявляє зв’язки з феноменом терору в найнесподіваніших місцях. Але право не встигає за відкриттями суспільствознавців, тому клапті правових норм вигулькують тут і там: то в кримінальному праві для протидії та засудження терористів, то в господарському – для запобігання фінансуванню терористичної діяльності, а то в публічному міжнародному праві для ізоляції організацій, які сприяють тероризму чи здійснюють його.

І так, виходить, що це не єдина система, а окремі інструменти.

Терористична діяльність та кримінальне переслідування за неї

Вчинення воєнних злочинів та злочинів проти людяності армійцями та правоохоронцями Росії часто характеризують як "тероризм", бо воно тримає в страху інше населення, а його мета – досягнення політичних цілей. Це відповідає диспозиції (опису складу злочину – у статті 258 КК України – терористичний акт). Наприклад, такій варіації, як "застосування зброї… із небезпекою для життя чи здоров'я… з метою…залякування населення". 

Але, на думку деяких фахівців із кримінального права, терористичний акт у контексті війни Росії в Україні є занадто "ніжною" характеристикою, адже РФ коїть на території України серійну й методичну діяльність, що охоплюється ширшим поняттям "агресивна війна", різні аспекти якої підлягають покаранню не за одною, а за низкою статей КК України:  

- ст. 437 (Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни), 
- ст. 438 (Порушення законів та звичаїв війни),
- ст. 439 (Застосування зброї масового знищення),
- ст. 441 (Екоцид),
- ст. 442 (Геноцид),
- ст. 444 (Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист),
- ст. 434 (Погане поводження з військовополоненими),
- ст. 432 (Мародерство),
- ст. 433 (Насильство над населенням у районі воєнних дій) низка статей за колабораціонізм тощо. 

"Засудження за тероризм створює плутанину для міжнародних установ правосуддя, а також дає російській стороні аргументи заперечувати окупацію й агресію", – зазначив Гюндуз Мамедов, заступник генерального прокурора України у 2019-2021 роках. 

Крім того, на відміну від комплексу норм про антитерористичну діяльність (які перебувають у розвитку та перевірці досвідом), міжнародне право краще врегульовує гуманітарні аспекти війни та має прецеденти врегулювання як кризових ситуацій, так і післявоєнних відносин із державою-агресором.

26 лютого Україна звернулася до Міжнародного суду справедливості (ООН) зі звинуваченнями проти Росії у порушенні конвенції від 1948 року про геноцид. 

Чи варто питання вважати закритим? 

Боротьба з фінансуванням тероризму, моніторинг операцій із території РФ чи на користь її резидентів

Запобігання тероризму та організованій злочинності народило явище фінансового моніторингу, напівтаємної розвідки походження статків та призначення грошових переказів (наразі – на понад 400 000 гривень). Оскільки закони досить детально обмежують рух коштів, це, мабуть, найпотужніший інструмент придушення тероризму та легалізації кримінальних доходів. Групи людей, залучені до цих нелегальних відносин, змушені покладатися на готівку і створювати, по суті, паралельну економіку. 

Засадничим нормативним актом є Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року, а виконавчим органом глобального процесу запобігання фінансуванню тероризму (та відмиванню коштів від кримінальної діяльності) є Група розробки фінансових заходів (FATF).

Міжурядовий орган FATF постійно переглядає наявні заходи боротьби з фінансовим тероризмом та оновлює свої рекомендації. Невиконання країною методологічних рекомендацій чи ненадання нею інформації FATF може призвести до суттєвого обмеження руху капіталу щодо цієї економіки – фактично, повернути її до фінансової системи без банків та фінансових установ. Зараз під підвищеним моніторингом перебувають 23 держави в усіх частинах світу, а дві – Іран та КНДР – під активними заходами.

Маючи такий засіб, як фінансовий моніторинг, є велика спокуса використати його можливості проти інших ворожих явищ, наприклад, торгівлі людьми, виготовлення зброї масового враження, радикальних політичних рухів – цим, зокрема, зловживають авторитарні країни, такі, як Росія. 

В України така спокуса є щодо РФ, що фінансує діяльність, схожу на тероризм, аж до злиття з ним: ознаки тероризму об'єктивно є концентратом різних аспектів агресивної війни (наприклад, така форма, як "вчинення вибуху, підпалу, які заподіяли значної майнової шкоди"). Ба більше, Україна вважає Росію порушником Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (а також Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації) та від 2017 року веде спір у Міжнародному суді справедливості ООН (рішення очікують на початку 2023 року), визнала терористичними організаціями ДНР та ЛНР. 

Тим часом FATF у своїй офіційній заяві визнав, що дії Росії проти України "суперечать основним принципам FATF", є "грубим порушенням зобов’язань щодо міжнародної співпраці та взаємної поваги". Як наслідок – роль і вплив РФ у FATF суттєво обмежено: тепер Росія не може голосувати за будь-які рішення, обіймати керівні чи дорадчі ролі, надавати експертів чи рецензентів для опрацювання нових заходів, чи оцінки ефективності наявних. Це непогано для першого кроку, але дуже мало, аби запобігти уникненню Росією санкцій через фінансові операції з посередниками в третіх країнах. 

Інший спосіб боротьби з фінансуванням терористичної діяльності – істотно обмежити фінансові операції з ключовими особами – як індивідами, так і організаціями, які є організаторами та виконавцями терористичних акцій. До переліку, затвердженого Радою ЄС, входить лише 13 фізичних осіб та 21 організація (жодної з Росії та Білорусі); до переліку, затвердженого Радою Безпеки ООН – кількасот індивідів, та понад 100 організацій, переважно, пов’язаних із КНДР та радикальними ісламістськими рухами. Невелика кількість є загалом природною, зважаючи на таємність підготовки до терактів: об’єктивно складно довести провину особи, яка уникла притягнення до відповідальності.  

Країни Балтії одна за одною оголосили Росію спонсором тероризму. Наприклад, в постанові Сейму Литви йшлося, що "Російська Федерація, …, є державою, яка підтримує та здійснює тероризм". Але ж ані ЄС, ані Естонія, ані Латвія, ані Литва не вносили змін до переліку осіб та організацій, причетних до фінансування тероризму. Хоча зараз із країн Балтії неможливо здійснити прямі грошові перекази на користь резидентів Росії, це не пов’язано з фінансовим моніторингом. Сподіваємося, що після рішення МСС ООН учасники FATF підуть на радикальніші кроки. Це щодо міжнародно-правового стану.

В Україні факт здійснення актів тероризму російськими юридичними особами (і Росією як державою) констатовано законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року та "Про затвердження указу президента України "Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України" від 24 лютого 2022 року (див. третю частину преамбули указу від 23 лютого 2022 року №63/2022), а також констатовано заявами ВР України (див., зокрема, перелік у преамбулі Закону про забезпечення прав і свобод…), постановою КМ України від 9 серпня 2022 року №885.

Крім власних органів РФ, йдеться також про підтримувані нею терористичні організації: можливо, ЛНР, ДНР чи інші. Отже, це незаперечний факт для органів державної влади України, зокрема судових та правоохоронних органів. Винятком, теоретично, є хіба Конституційний суд.

Попри крок законодавця, органи фінансової розвідки у виконавчій гілці української влади анічогісінько не змінили у правилах фінансового моніторингу. Це важко визначити як суб'єктну, проактивну позицію Держфінмоніторингу та інших уповноважених органів України – НКЦПФР, Національного банку, Міністерства фінансів, Міністерства юстиції. У переліку ризикованих країн, станом на сьогодні, присутні лише Ісламська Республіка Іран та Корейська Народно-Демократична Республіка, як і у FATF. Так, в минулому, ці органи здебільшого оновлювали переліки осіб, що фінансують тероризм, на підставі рішень ООН, і не ризикували отримати звинувачення в упередженості. Проте зараз цього годі чекати, зважаючи на місце РФ у Раді Безпеки ООН. Та й загалом важко уявити нагальніші обставини для проявлення суб'єктності та самостійного визнання РФ та Білорусі юридичними особами (державами), які здійснюють фінансування терористичної діяльності – у розумінні закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Крім того, повертаючися до першого розділу про кримінальне переслідування, встановлений законом факт, що Росія веде терористичну діяльність як держава, не потягнув за собою порушення кримінальних проваджень за статтею 258 КК України; причини такої бездіяльності правоохоронних та судових органів незрозумілі. 

Держава-спонсор тероризму – ембарго, бойкот та інші торговельні санкції  

Зрештою, в медіа достатньо широко висвітлено ще один аспект – визнання Росії державою-спонсором тероризму (ДСТ), за яке вже проголосували США, Латвія, Європарламент. Це визнання може тягти різні наслідки за національним законодавством. Наприклад, за законодавством США, це автоматично запроваджує в дію кілька заздалегідь визначених санкційних режимів:

- заборона на експорт і продаж зброї;

- контроль (індивідуальне ліцензування) експорту товарів подвійного використання;

- заборона економічної допомоги;

- накладення фінансових та інших обмежень – індивідуальне ліцензування кредитів, страхування, інших фінансових послуг, будівництва.

Визнання Росії державою-спонсором тероризму – прерогатива Державного департаменту США, а контроль дотримання за санкціями здійснює Office of Foreign Asset Control, який видає дозволи на окремі операції щодо порушення санкційного режиму. З 2014-го такі дозволи потрібні й на деякі операції з резидентами Росії – спочатку внаслідок анексії АР Крим, потім агресії на сході України, тепер повномасштабної агресії та окупації.

Що ж зміниться, порівнюючи з режимом вже запроваджених санкцій?

Торгівля із Росією зміниться із вільної на дозвільну – щодо будь-якої передачі заборонених товарів та технологій потрібно буде просити дозвіл. Інші держави можуть приєднатися до санкцій або ні, але торговці з інших країн точно оглядатимуться на позицію США й уникатимуть порушень американського законодавства.

Відшкодування в цивільному та господарському процесі

Визнання Росії державою-спонсором тероризму знімає імунітет із державного російського майна та відкриває шлях до позовів у судах США. Це було б навіть більшим кроком, ніж закон "С-19" у Канаді, де активи підсанкційних осіб, зокрема резидентів РФ, можуть бути передані на користь постраждалих осіб – адже в санкційному переліку Канади є лише окремі органи РФ, наприклад, Центробанк. 

Професорку Інґгрід Брунк (Вюрт), викладачку Правничої школи Університету ім. Вандербільдта, турбує, що закон не передбачає права українських громадян, підприємств чи держави звертати стягнення на заморожені активи держави-спонсора тероризму, таким чином, зняття імунітету може бути вигідно американським фізичним та юридичним особам, але не українцям, лівійцям, сирійцям чи грузинам, які постраждали від дій держави-спонсора тероризму. 

Проте адвокат Чарльз Г. Кемп, на якого посилається Forbes, зауважує прецедент – рішення Верховного суду США у справі Опати проти Республіки Судан, де суд не лише підтримав компенсацію в мільярди доларів США іноземцям за рахунок активів Судану, який тоді мав статус держави-спонсора тероризму, але й подовжив строк для подання позовів. Йшлося про вибухи, влаштовані бойовиками Аль-Каїди біля посольств США в Кенії та Танзанії, від яких загинуло понад 200 осіб і поранені тисячі. 

Що важливо, "учасники судового процесу зможуть отримати не просто компенсацію, а й штрафні виплати Росії. …такі судові рішення, які можна буде винести проти Росії, будуть майже нескінченними за кількістю і пошкодять здатність РФ здійснювати фінансові операції за межами Росії на наступні десятиліття, завдаючи їй більше фінансових страждань, ніж будь-які санкції, які зараз запроваджуються, чи санкції, які будуть накладені на Росію, якщо її визнають державою-спонсором тероризму", – зазначає Кемп, який бачить підтримку ПВК "Вагнер" та подібних організацій серед критеріїв, що цілком задовольняють визначення держави-спонсора тероризму.

З економічної точки зору, доступ до заморожених активів РФ краще надати раніше, аніж пізніше. У гарячій фазі війни користь кожного долара є істотнішою для підтримки України та відновлення резервів США як стратегічного партнера країни-жертви агресора, ніж тоді, коли ситуацію стабілізовано. Тож визнання РФ державою-спонсором тероризму є ефективним, хоч і недостатнім засобом тиску, навіть для інструментарію боротьби із тероризмом.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
санкціїтероризмвійна в Україніросія терористросія - спонсор тероризмувизнання росії терористом