Зміст:
  1. Турки хочуть змін. Авторитарна демократія програла
  2. Байрактар – не тільки дрон. Хто може замінити Ердогана 
  3. "Давайте без самогубства". Як це вплине на Україну

Партія справедливості та розвитку президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана зазнала найсерйознішої поразки, відколи Ердоган прийшов до влади у 2003-му. На місцевих виборах опозиційна Республіканська народна партія перемогла у 35 з 81 муніципалітетів, включно з мерами п’яти найбільших міст: Стамбула, Анкари, Ізміра, Бурси та Анталії. Це кращий результат РНП із 1977-го.

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

Поразка в Стамбулі (15,7 млн мешканців, це 19% населення Туреччини) – найзначніша для Ердогана, каже LIGA.net керівник стамбульського Bosphorus Observer Йорук Ішик. Сам Ердоган перейшов у вищу лігу турецької політики з посади мера цього міста.

31 березня у Стамбулі переміг чинний мер Екрем Імамоглу, що зміцнює його імідж як головного опонента Ердогана і ймовірного конкурента на президентських виборах 2028-го. Це початок кінця одноосібного правління Ердогана, переконаний Ішик.

Але не варто й перебільшувати значення цих виборів. До 2028 року Ердоган залишиться президентом, у його партії – більшість у парламенті, нагадує LIGA.net старша дослідниця Atlantic Council в Туреччині Євгенія Габер. Тож зовнішня і безпекова політика не зміниться. Хоча опозиція зможе контролювати великі міста. 

Що показали місцеві вибори у Туреччині, хто може стати наступником Ердогана та що це означає для України – розбір.

Турки хочуть змін. Авторитарна демократія програла

Вибори показують настрої суспільства, бажання оновити владу, збалансувати Ердогана і його Партія справедливості та розвитку (ПСР), які керують Туреччиною вже 21 рік, пояснює Габер.

Турки невдоволені падінням рівня життя. Багато виборців назвали високу інфляцію причиною голосування проти ПСР. За офіційними даними, вона сягнула 70% у лютому. За неофіційними – 100%.

Місцеві вибори можуть повернути країну "до нормальності", вважає Ішик — до зважених економічних рішень і верховенства права. І стати початком кінця одноосібного правління Ердогана.

Режим Ердогана – авторитарна демократія, констатує керівник Bosphorus Observer. Влада контролює провідні масмедіа. Урядовці й чиновники беруть участь у кампаніях провладних кандидатів.

Попри ці перешкоди – опозиція перемогла.

"Не можу назвати режим тоталітарним, бо є вибори, але вони не вільні та чесні. Турки надіслали чіткий меседж: хочуть змін. Останніми роками деградувала судова система, накопичилися проблеми в економіці. Але демократія вижила. Поранена, проте її основа жива", – каже Ішик.

Ердоган визнав результати, додає Габер: "Сказав про перемогу демократії. Попри критику його влади та порушення перед виборами, слід віддати належне – дав громадянам право вибирати". 

Прихильники Ердогана в Анкарі: оголошення результатів (Фото: EPA-EFE/NECATI SAVAS)
Прихильники Ердогана в Анкарі: оголошення результатів (Фото: EPA-EFE/NECATI SAVAS)

Ердоган зіпсував відносини з ЄС і за 21 рік втратив зв’язок із людьми, що стало однією з причин поразки, вважає Ішик. Друга – економічні проблеми, які є наслідками його помилок. Що більше країна ставала персоналістською автократією, то більше помилявся Ердоган.

Байрактар – не тільки дрон. Хто може замінити Ердогана 

Місцеві вибори дають перші начерки до майбутніх виборів президента, які мають відбутися за чотири роки. Готуватись до них будуть і влада (ПСР), і опозиція (РНП). Зокрема, через оновлення еліт, переконана дослідниця Atlantic Council.

Досі Туреччиною правив незмінний Ердоган. Це завжди додавало рейтингу його ПСР. Навіть ті, хто не поділяє його погляди, відзначали, як ефективно він ухвалює рішення, додає Габер. Але у 2028-му виповниться чверть століття, як він при владі.

Сам Ердоган запевняє, що не збирається балотуватися ще раз. 

Сельчук Байрактар із дружиною і донькою (Фото: Selçuk Bayraktar/Facebook)
Сельчук Байрактар із дружиною і донькою (Фото: Selçuk Bayraktar/Facebook)

A отже, ПСР доведеться визначитись зі спадкоємцем Ердогана.

"Зараз називають різні імена з ПСР. Окремо – зятя Ердогана Сельчука Байрактара, керівника однойменної компанії-виробника дронів. Він відомий в Україні за проукраїнські погляди, – каже Габер. – Влада шукає людей, які б зберегли тяглість політики, пріоритети партії, але дали виборцю альтернативу – нову кров, сучасне бачення і підходи в розвитку економіки. Більше меритократії, призначень за ознаками фаховості, а не лише лояльності до влади".

Довідка
Сельчуку Байрактару – 44 роки. Народився в Стамбулі. Закінчив Стамбульський технічний університет, Пенсільванський університет і Массачусетський технологічний інститут у США. 2007-го очолив сімейний бізнес і став головним технічним директором компанії Baykar.

Під його керівництвом розробили лінійку БПЛА Bayraktar. Ці дрони використовували турецькі та іноземні сили в антитерористичних операціях і війнах у Сирії, Лівії, Карабаху та Україні.

2022-го нагороджений українським орденом "За заслуги".

Байрактар – оптимальний кандидат для ПСР, бо ідеологічно продовжує владу Ердогана, але водночас представляє вже нове покоління. Успішний бізнесмен із хорошими зв’язками на Заході, зі США, каже Габер. Сам він поки каже, що залишиться в бізнесі, політикою не цікавиться, але в разі чого – "може підставити плече".

"Ми нація молоді (середній вік турка 31,8 років, українця 44,7 – Ред.). Успіх Байрактара – історія людини, яка себе зробила, – погоджується Ішик. – Став зятем Ердогана, коли вже був успішним бізнесменом. Його зірка – суміш молодості, енергійності, світової популярності й турецького націоналізму в стилі Ердогана".

Офіційний лідер опозиції, який може претендувати на посаду президента від РНП – голова партії, 49-річний Озгюр Озель.

Неофіційний – переобраний мером Стамбула Екрем Імамоглу. Має всі шанси на перемогу у 2028 році, вважає Ішик. Теж молодий (52 роки, а Ердогану – 70), харизматичний, ефективний і популярний.

"Імамоглу завойовує виборців, спілкуючись на вулицях Стамбула. Ходить на базар, у супермаркет, на п’ятничну молитву в мечеть, в неділю на оперу чи на рок-концерт з молоддю. Вдруге розгромив ставленика Ердогана. П’ять років тому влада хотіла шахраювати й позбавити його поста мера, але без успіхів", – каже Ішик. 

Мер Стамбула з прихильниками після перемоги (Фото: EPA-EFE/TOLGA BOZOGLU)
Мер Стамбула з прихильниками після перемоги (Фото: EPA-EFE/TOLGA BOZOGLU)

"Давайте без самогубства". Як це вплине на Україну

Влада Ердогана балансує на межі проукраїнської політики, але без антиросійської, розповідає Габер. Для Туреччини важливо не дати Росії перемогти, бо це – загроза її національній безпеці.

"Якщо Москва посилить позиції в Чорному морі, це пряма загроза для Анкари. Турки зацікавлені у знищенні Чорноморського флоту РФ і в тому, щоб українці звільняли території", – вважає Габер.

Звідти й підтримка – перекриття Босфору, співпраця в оборонній і військово-технічній сфері. Водночас Туреччина хоче зберегти економічну співпрацю з Росією та проєкти в енергетичній сфері.

У турецьких ЗМІ часто можна зустріти проросійські настрої та проросійські заяви, каже Габер. Але це не означає, що турки за Росію. У них багато проблем у відносинах із Заходом, які накладаються й на Україну. Є очікування, що посередницька роль Туреччини у війні могла б зміцнити турецькі позиції в регіоні.

Багато країн Європи, партнерів Києва, до 2022-го торгували з РФ, нагадує Ішик. Передусім – Німеччина. Не раз підштовхували до миру, хоча мир на умовах РФ означатиме відмову від окупованих земель.

"Ердоган має значно чеснішу позицію, ніж багато західних лідерів. Але й має реальність вдома. Важко поза ЄС економічно протистояти такому великому сусіду як Росія. Від зіпсованих відносин з росіянами за минулі роки потерпало багато турецьких виробників. У ЄС за це є компенсації, а у нас лише збитки. Ми – торгова країна, і Росія посідає вагоме місце", – пояснює Ішик.

Довідка
У 2023-му Росія посідала шосте місце в турецькому експорті, 4,26% обсягу і $10,9 млрд, та перше місце щодо імпорту з 12,6% і $45 млрд.

Туреччина не сидить на сировинній голці, додaє він. Виготовляє товари, надає послуги туризму, транзиту. Україна – важливий торговий, військовий та стратегічний партнер. Але навіть на відносини Києва з сусідами в ЄС впливають протести фермерів у Європі. Турецькі економічні інтереси теж впливають.

"Надто багато турецького бізнесу залежить від російського ринку, щоб на нього не зважати. Росія може мстити, викидаючи на звалища чи вводячи ембарго на турецькі продукти. Для цілих сфер економіки країни самогубний крок – відмовитися від ринку РФ. Я за припинення торгівлі з росіянами, але це складно", – каже Ішик.

І додає: "Політик, який так вчинить, програє вибори у Туреччині".