Без Росії: як Центральна Азія нарощує суб’єктність і чому це важливо для України

Поки Сили оборони України запроваджують кінетичні санкції проти російської військової та критичної інфраструктури, у Центральній Азії втілюють заповіти Бжезинського.

15-16 листопада в Ташкенті відбулася сьома Консультативна зустріч глав держав Центральної Азії. У ній взяли участь керівники шести країн – Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Киргизстану, Таджикистану та… Азербайджану. Також був присутній керівник Регіонального центру ООН із превентивної дипломатії для країн Центральної Азії.

Напередодні саміту до Узбекистану з державним візитом прибув президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв.

Як я вже зазначав, про Казахстан ми знаємо небагато. А про Узбекистан як (гео)політичну одиницю уявлення ще бідніші.

Узагальнення сигналів зводиться до того, що Узбекистан "виробляє" мігрантів, бавовну та плов. Хоча за чисельністю населення Узбекистан вже перевищує підконтрольну українській владі частину України, а демографічна ситуація там у рази краща. Останніми роками зростання ВВП Узбекистану становить 6-7%. Тобто за зовнішнім виглядом – це такий собі регіональний тигрик, який не соромиться пообіцяти Трампу інвестиції у $135 млрд за 10 років.

Творцем цього тигрика заведено вважати президента Шавката Мірзійоєва, який з 2003 по 2016 рік був прем’єр-міністром країни. А у 2016-му повноцінно взяв кермо, провів низку реформ і, що особливо відзначають, більш-менш нормалізував відносини із сусідами. Звісно, у країні не все безхмарно, є свої конфлікти, але це тема іншої розмови.

Власне, Мірзійоєв і ініціював формат саміту глав країн Центральної Азії восени 2017 року, що дозволило навесні 2018-го зібрати керівників держав регіону у вузькому колі (і без Росії) після десятирічної перерви.

На початку Мірзійоєв передав формальну ініціативу більш досвідченому на той момент Нурсултану Назарбаєву, але зараз майданчик саміту фронтується Узбекистаном і Казахстаном щонайменше на рівних.

Основні результати сьомої зустрічі, яку за традицією назвали "історичною".

1. Ухвалено рішення про приєднання Азербайджану як повноправного учасника.

2. Схвалено: Концепцію регіональної безпеки, стабільності та сталого розвитку в Центральній Азії; Каталог ризиків безпеки Центральної Азії та заходи щодо їх запобігання на 2026–2028 роки.

3. Колективно підтримали Киргизстан як непостійного члена Ради Безпеки ООН на 2027-2028 роки.

Одночасно окреслений вектор подальшої інституціоналізації формату Консультативної зустрічі. Токаєв і Мірзійоєв фактично в унісон заговорили про необхідність розширити мандат "Ради національних координаторів з підготовки Консультативних зустрічей глав держав Центральної Азії".

"Вважаю, що настав час посилити його роль функцією розробки стратегічних векторів розвитку регіону, не обмежуючись моніторингом виконання домовленостей", – зазначив Токаєв.

Він також запропонував розглянути можливість внесення Центральноазійського експертного форуму в систему регіональної взаємодії "із його трансформацією у ключову платформу для здійснення досліджень і формування єдиних підходів".

Очевидно, що ні в Китаї, ні в Росії, ні у США – кожен по-своєму – не залишаться байдужими до цих спроб наростити колективну суб’єктність. Нас усе це цікавить як альтернатива Росії в плані джерел сировини та логістичних маршрутів. Плюс питання безпеки.

Оригінал