За правилом, викладеним у підручнику мовознавця та перекладача Ілька Корунця "Теорія і практика перекладу" (під редакцією українського письменника-перекладача Олександра Тереха, затвердженого Міністерством освіти України), власні назви титулованих осіб (царі, королі, принци тощо) з англійської перекладаються.

Покійний український мовознавець та перекладач Олександр Пономарів свого часу писав у своєму блозі на сайті BBC Україна: "Королева Великої Британії – Єлизавета II (Елізабет II) також не дуже своя, але ж здавна прийнято саме імена монархів перекладати".

І не лише в перекладі з англійської, а й загалом: імена персон, які правлять і які мають свої відповідники в українській мові, перекладаються незалежно від країни походження, а "простих смертних" – ні.

Приклади:

Принцеса Діана, але співачка Даяна Росс.

Король Англії Яків II, але Джеймс Бонд.

Королі Англії Генріх III, Генріх VII тощо, а всі інші – Генрі.

І це не лише британців стосується.

Королі Франції – Генріхи й Людовики, а "прості смертні" – Анрі й Луї.

Саме тому ми стільки років називали королеву Elizabeth the Second – Єлизаветою II, а не Елізабет. 

А пап римських ми називаємо Павло, Іван Павло, Франциск, а не Пол чи Павел, Джованні, Франческо чи Франсіско.

Власне, досі з цим принципом у нас всі були наче згодні. Проте на переході Чарльза із принців у королі чомусь стопорнулися.

Хоча – він сам винен, аж на 63 роки в спадкоємцях застряг.

Оригінал