Поїздка міністра оборони Росії Сергія Шойгу на фронт війни Росії з Україною виявилася насправді польотом над Армянськом – принаймні саме цю геолокацію спостерігачам вдалося встановити після появи відео, на якому очільник російського військового відомства оглядає позиції своїх військ з вертольота.

Ця геолокація вже призвела до глузливих коментарів у соціальних мережах. Ось, мовляв, на який фронт насправді літає Сергій Шойгу! Насправді він літає над Кримом!

Проте впевнений, політ над Кримом для міністра оборони Росії – також не прогулянка. Адже в Криму зараз будують укріплення саме в районі того ж таки Армянська. І так, ці укріплення якраз і оглядав з вертольота Шойгу. Тому я б не іронізував стосовно цього польоту. Поїздка Шойгу, схоже, демонструє, що російська влада справді готується обороняти Крим від наступу українських військ.

На перший погляд, таке створення "лінії Шойгу" може здатися перестрахуванням. Поки що не звільнено ні всю Херсонщину, ні всю Запоріжчину – а без цього звільнення навряд чи варто розраховувати на наступ української армії в Криму. Але очільнику російського військового відомства, гадаю, необхідно демонструвати президентові Росії Володимиру Путіну старанність щодо захисту Криму.

Адже для російського президента всі окуповані у 2014-2022 роках території України – це, радше, бонус до Криму. А ось сам Крим – та сама "сакральність", що дозволила отримати підтримку переважної більшості росіян і розпочати створення "посткримської" Росії – відверто авторитарної, а тепер, після нападу на Україну, і відверто тоталітарної країни. Тож для Путіна важливим є не лише контроль над Кримом, а й модель Росії, яку вдалося створити після окупації півострова.

Але чи є сенс споруджувати фортифікації, які мають захистити Крим від можливого українського наступу? З чиновницького погляду, з погляду демонстрації відданості "господарю", звісно ж, є. А Шойгу, як відомо, чиновник, а не полководець.

А з погляду військової, необхідність таких укріплень є дуже сумнівною. Як я вже зазначав, операція зі звільнення Криму не може відбутися сама собою. Мінімальні умови для такої операції – це визволення всього півдня України, Херсонщини та Запорізької області. Це відновлення контролю над Каховкою, Мелітополем, Енергодаром. Це знищення сухопутного коридору з Росії до Криму, створення якого було однією з тактичних цілей "спецоперації" Володимира Путіна проти України.

Але все це, ймовірно, означатиме розгром російської армії. Якщо Збройним Силам України вдасться звільнити південь, то це, певен, не може не призвести до такого розгрому, повної деморалізації російської армії та суспільства загалом.

Це не означає, що Путін автоматично втратить владу. Але означає, що російський президент може інакше подивитися на політичну та військову ситуацію, що складеться внаслідок краху його української спецоперації.

Так, зрозуміло, що в цій ситуації Путін знову може наполягати на "червоних лініях", на "територіальній цілісності Росії", на тому, що ця "територіальна цілісність" включає Крим, і якщо на втрату півдня України та Донбасу ще можна заплющити очі, то вторгнення до Криму – прямий шлях до ядерного удару. Тільки ж для ядерного удару зовсім не обов'язково будувати фортифікації.

Тому насправді Росії потрібно захищати зовсім не Крим, а решту своїх територіальних "надбань". Якщо українській армії вдасться звільнити південь України та розпочати звільнення Донбасу від російських військ та їхніх найманців, якщо зазнають загальної поразки російська армія та українські колабораціоністи, питання звільнення від загарбників Криму може виявитися вже не військовим, а політичним.

Ми матимемо справу з Росією, що ослабла, для якої важливо буде завершити війну, а зовсім не намагатися продовжувати військові дії в невигідній для себе ситуації. Але, повторюся, лише у цьому випадку.

Якщо Росія закріпиться на півдні України, то й російській окупації Криму в найближчому майбутньому, думаю, нічого загрожуватиме.

Але й у цій ситуації "лінія Шойгу", схоже, буде потрібна лише самому Шойгу. Ну і ще Путіну, котрий побачить, як надійно захищений від українців Крим та як старається його вірний міністр оборони.

Хоча я б на місці Путіна турбувався зараз зовсім не про Крим.

Спеціально для Крим.Реалії