Курс обміну союзників на готівку: Вашингтону дорожче миттєва вигода, ніж довіра партнерів

Виглядає так, що Сполучені Штати завжди зраджують. (Навмисне пишу "виглядає", щоб підкреслити, що це зовнішнє сприйняття. Сутність може бути іншою, але сприйняття важливе.)

Мені дуже шкода курдів. Великий народ, до якого завжди звертаються, коли треба зробити якусь брудну важку роботу. Коли було треба стримати ІДІЛ, то Сполучені Штати кинулися до курдів по допомогу й наобіцяли, але потім зрадили. Курди відіграли важливу роль у поваленні режиму Асада, але знову отримали порожнечу.

Зрозуміло, що Туреччина і все таке. Але виглядає як обіцянка й зрада.

Мені страшенно шкода молодих сміливих іранських хлопців і дівчат. Яким обіцяли підтримку, яких спонукали продовжувати протести й захоплювати адміністративні будівлі тощо. Їм прямо обіцяли допомогу.

Нині ці молоді життя згублені, режим потопив протест у крові в буквальному сенсі. Америка ще відчує смак цієї зради, на жаль.

Мені шкода венесуельську опозицію, яка могла б дати країні шанс на демократичний розвиток. Але США обрали інший шлях. Я не фахівець з Латинської Америки, але я впевнений, що цей шлях заведе не туди. І проллється багато крові, якої можна було уникнути. Зокрема, крові американських солдатів.

Український приклад всім знайомий, детально розбирати його немає сенсу.

Я не думаю, що Китай буде воювати за Тайвань. Їхня стратегія полягатиме в тому, щоб задушити й розколоти, за кращими традиціями гри вейці (в нас відомої під японською назвою ґо).

США не втручатимуться. Наобіцяють дуже багато, але побояться шантажу й відступлять. З великими збитками для себе.

Коли Росія розвалюватиметься, США заявлятимуть активну позицію щодо півночі та крайнього сходу, бо це їхні життєві інтереси. Якщо туди активно зайде Китай, то США сильно постраждають.

Але США відступлять в останній момент, кинувши всі проблеми регіону на руки Японії та Канади.

Нарешті, Ізраїль. Чимало людей в Ізраїлі налаштовані дуже проамериканськи. Здається, США завжди підтримували Ізраїль, адже вплив єврейської діаспори, протестантські цінності тощо і тощо.

Але це враження випаровується, щойно прочитаєш історію ізраїльсько-американських стосунків. Це сумна історія зрад.

Я зовсім не закликаю до антиамериканізму, бо в американській історії бували різні періоди. І за демократів, і за республіканців, яким я завжди більше симпатизував.

Просто треба нарешті усвідомити, що в поточному періоді США нам не союзник і таким не стане. Відкиньте марні сподівання.

А написати я хотів насправді ось про що. Найчастіше зрада союзників (або тих, хто довірився) суперечить не лише цінностям, а й довгостроковим інтересам США. Але гору беруть короткострокові інтереси. Транзакції.

Але й це не те, що я насправді хотів підкреслити.

Ось заради чого я це написав: якщо ваші інтереси суперечать вашим цінностям, варто перевірити саме ваші інтереси – можливо, з ними щось не так.

Оригінал